Тулси Габбард — американська політична діячка, підполковник армійського резерву США та колишня директорка Національної розвідки, яка з лютого 2025 до червня 2026 року очолювала 18 розвідувальних агентств країни. Її історія — це рідкісне поєднання бойового досвіду, індуїстської духовності, антиінтервенціоністських поглядів і стрімких політичних поворотів: від наймолодшої жінки в законодавчому органі Гаваїв до кандидата в президенти від демократів і згодом республіканки в кабінеті Дональда Трампа.
Народжена в Американському Самоа, вихована на Гаваях, вона пройшла через три розгортання в зонах бойових дій, вісім років у Конгресі США і короткий, але насичений період на чолі американської розвідки. Її відставка в 2026 році через хворобу чоловіка лише підкреслила, наскільки особисте й державне в її житті завжди йшли пліч-о-пліч.
Габбард залишається однією з найнеординарніших фігур сучасної американської політики — першою індуїсткою і першою американкою самоанського походження, яка досягла кабінетного рівня, і водночас голосом, що послідовно критикував «режими зміни влади» незалежно від партійної приналежності.
Ранні роки та формування характеру
Тулси Габбард народилася 12 квітня 1981 року в Лелоалоа на острові Тутуїла в Американському Самоа. Вона — четверта з п’яти дітей Майка Габбарда, майбутнього сенатора штату Гаваї, і Керол Портер. Коли дівчинці виповнилося два роки, родина переїхала на Гаваї. Батьки тримали вегетаріанський ресторан The Natural Deli у Гонолулу, тож дитинство Тулси проходило серед запахів свіжих овочів і розмов про відповідальність перед землею.
Більшість освіти вона здобувала вдома, лише два роки навчалася в жіночій школі на Філіппінах. З підліткового віку Габбард захопилася індуїзмом вайшнавської традиції, читала «Бхагавад-гіту» і практикувала йогу. Саме тоді вона взяла ім’я Тулси — на честь священної рослини туласі. Серфінг, бойові мистецтва і медитація стали її щоденними ритуалами, які пізніше допомагали тримати рівновагу під час бойових розгортань і політичних штормів.
У 2002 році, ледь досягнувши 21 року, вона кинула коледж і балотувалася до Палати представників штату Гаваї. Перемогла і стала наймолодшою жінкою, обраною до законодавчого органу будь-якого американського штату. Уже через рік записалася до Національної гвардії армії Гаваїв.
Військова служба: від медичної роти до підполковника
У квітні 2003 року Габбард склала присягу просто на засіданні законодавчого органу. У липні 2004-го її підрозділ відправили в Ірак. Рік вона провела на логістичній базі Anaconda, працюючи медиком під ракетними обстрілами. За цю службу отримала Combat Medical Badge.
Після повернення закінчила офіцерську школу в Алабамі першою серед жінок свого курсу і стала військовою поліцейською. Друге розгортання — у Кувейті 2008–2009 років — зробило її однією з перших жінок-офіцерів на кувейтській військовій базі. У 2015-му її підвищили до майора на Національному меморіальному кладовищі Тихого океану. У 2020-му перейшла до армійського резерву, а в 2021-му, уже як підполковник, командувала батальйоном у Тулсі, штат Оклахома, і знову вирушила в зону бойових дій — цього разу в Африканський Ріг.
За понад двадцять років служби вона отримала Meritorious Service Medal, кілька Army Commendation Medal і німецький знак військової кваліфікації золотого рівня. Військовий досвід назавжди сформував її погляди: війна — це не абстракція, а кров, пісок і листи додому.
Конгрес, президентська кампанія і розрив із демократами
У 2012 році Габбард перемогла на виборах до Палати представників США від 2-го округу Гаваїв і стала першою індуїсткою та першою самоанкою в Конгресі. Присягу склала, поклавши руку на «Бхагавад-гіту». Вісім років вона працювала в комітетах зі збройних сил і закордонних справ, просувала закони про прозорість медичних помилок, захист жіночого спорту і обмеження президентських воєн без схвалення Конгресу.
У 2019-му оголосила про участь у президентських праймеріз демократів. Її кампанія будувалася на антивоєнній платформі, критиці «вічного війни» і закликах повернути владу американському народові. Вона потрапила в дебати, але після слабкого результату на Супервівторку 2020 року зняла кандидатуру і підтримала Джо Байдена.
У жовтні 2022-го офіційно вийшла з Демократичної партії, звинувативши її в «боягузливій вокеності», антибілій расизмі та небезпечному дрейфі до ядерної війни. Два роки була незалежною, а в жовтні 2024-го вступила до Республіканської партії і відкрито підтримала Дональда Трампа.
Директор Національної розвідки: 15 місяців на вершині
13 листопада 2024 року новообраний президент Трамп номінував Габбард на посаду директора Національної розвідки. 12 лютого 2025-го Сенат підтвердив її 52 голосами проти 48. Вона стала першою жінкою-бойовою ветеранкою, першою американкою тихоокеанського походження і першою індуїсткою на кабінетному рівні.
На цій посаді Габбард скоротила штат ODNI майже наполовину, відкликала допуски в 37 колишніх чиновників розвідки, переорієнтувала роботу на захист кордону і боротьбу з тероризмом. У березні 2026-го її свідчення щодо іранської ядерної програми викликали напруження з Білим домом: вона вважала довгострокову загрозу реальною, але не «неминучою» у тому сенсі, який наголошувала адміністрація.
22 травня 2026 року Габбард подала у відставку. Причина — діагноз чоловіка Абрахама Вільямса: рідкісна сакральна хордома. Операція тривала майже сім годин і пройшла успішно, але відновлення вимагало її повної присутності. Останній робочий день — 19 червня 2026 року.
Цікаві факти
- Тулси Габбард — перша людина в історії США, яка склала присягу члена Конгресу, поклавши руку на «Бхагавад-гіту».
- Вона досі служить у армійському резерві і має понад 22 роки безперервної військової служби.
- У дитинстві рік прожила на Філіппінах, де вивчала духовні практики Science of Identity Foundation.
- Одружена вдруге: перший шлюб із Едуардо Тамайо (2002–2006), другий — з кінематографістом Абрахамом Вільямсом (з 2015-го). Весілля проходило за ведичним обрядом.
- Затята серферка: навіть під час президентської кампанії 2020 року виходила в океан у 32-градусний мороз у Нью-Гемпширі.
Політичні погляди та спадщина
Габбард завжди позиціонувала себе як голос здорового глузду проти «вічних воєн». Вона критикувала як демократів за інтервенції в Лівії та Сирії, так і частину республіканців за надмірну агресію щодо Ірану. Її підтримка Едварда Сноудена і Джуліана Ассанжа, заклики до прозорості розвідки і захист жіночого спорту від трансгендерних атлетів зробили її мішенню з обох флангів.
Після відставки вона повернулася до приватного життя, але залишається впливовою фігурою в колах, які шукають альтернативу традиційному вашингтонському істеблішменту. Її книга стала бестселером New York Times, а досвід бойового медика, конгресвумен і керівниці розвідки дає їй унікальний голос у дискусіях про національну безпеку.
Життєвий шлях Тулси Габбард нагадує хвилю, яку вона так любить ловити на гавайському серфі: підйом, різкий поворот, падіння і новий розгін. Від маленької дівчинки з Самоа до однієї з найвпливовіших жінок американської розвідки — це історія, яка ще не закінчена.
