Шахеди — це іранські баражуючі боєприпаси, більш відомі як дрони-камікадзе серії Shahed-136, які Росія масово застосовує проти України під назвою «Герань-2». Ці апарати з дельтоподібним крилом і характерним гудінням двигуна здатні долати понад дві тисячі кілометрів, нести 40–90 кг вибухівки і врізатися в ціль, знищуючи енергетику, склади чи житлові квартали. Їхня головна сила — не точність окремого удару, а кількість: дешевизна дозволяє запускати сотні за ніч, перевантажуючи систему протиповітряної оборони.
З 2022 року саме шахеди стали символом нічного терору для українських міст. Вони еволюціонували від простих запрограмованих «мопедів» до апаратів із камерами, штучним інтелектом, термобаричними бойовими частинами та навіть реактивними двигунами. Станом на середину 2026 року Росія виробляє їх тисячами щомісяця на заводі в Алабузі, а Україна відповідає мережею мобільних вогневих груп, РЕБ і дронів-перехоплювачів, збиваючи 90–95 % атак.
Ці дрони змінили економіку війни: один шахед коштує в рази дешевше за ракету, яку витрачають на його перехоплення. Саме тому вони залишаються одним із наймасовіших і найнебезпечніших інструментів сучасної війни на виснаження.
Походження та історія появи шахедів
Назва «Шахед» перською означає «свідок». Іранські інженери з компанії Shahed Aviation Industries і корпорації HESA створили цей апарат як відповідь на санкції та відсутність доступу до сучасних крилатих ракет. Перший публічний показ Shahed-136 відбувся у грудні 2021 року під час навчань «Великий Пророк-17». Менший попередник — Shahed-131 — уже використовувався в атаках на саудівські нафтові об’єкти у 2019-му.
Конструкція навмисно проста. Корпус із композитів і пінопласту, двигун — копія німецького Limbach L550 (іранська версія MD-550), навігація на базі цивільних GPS/ГЛОНАСС-модулів. Такий підхід дозволив швидко налагодити масове виробництво. У 2022 році Росія отримала перші партії і почала локалізувати виробництво на підприємстві в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані. Там з’явилася російська версія під назвою «Герань-2».
До 2025–2026 років завод в Алабузі розрісся до понад ста будівель. За оцінками розвідки, денна продуктивність сягала 170 апаратів, а загальний випуск перевищив десятки тисяч одиниць. Паралельно Іран продовжував використовувати шахеди в атаках на Ізраїль, бази США в регіоні та проти хуситів у Червоному морі.
Технічні характеристики та принцип роботи
Класичний Shahed-136 виглядає як великий літачок-праска з розмахом крил близько 2,5 метра і довжиною 3,5 метра. Стартова маса — приблизно 200 кг. Двигун розташований ззаду і крутить штовхаючий гвинт, через що апарат видає той самий деренчливий звук, який українці прозвали «мопедом». Швидкість крейсерська — 180–185 км/год, максимальна дальність — до 2500 км (з важчою бойовою частиною зменшується).
Запуск відбувається з рейкової катапульти, встановленої на вантажівці. Невеликий твердопаливний прискорювач викидає дрон у повітря, після чого він переходить на поршневий двигун. Навігація комбінована: інерційна система плюс супутникові сигнали. Пізніші російські версії отримали захист від глушіння, камери, модулі штучного інтелекту для пошуку цілей і навіть можливість радіокерування на останній ділянці.
Бойова частина стандартно важить 40–50 кг. З 2024–2025 років з’явилися варіанти на 90 кг і термобаричні заряди, які створюють потужну ударну хвилю і високу температуру всередині приміщень.
| Параметр | Shahed-136 / Герань-2 | Примітки (станом на 2026) |
|---|---|---|
| Довжина | 3,3–3,5 м | Залежить від модифікації |
| Розмах крил | 2,5 м | Дельтоподібна схема |
| Маса | 200–240 кг | Російські версії важчі |
| Бойова частина | 40–90 кг | Осколкові, термобаричні |
| Дальність | 1000–2500 км | З важкою БЧ зменшується |
| Швидкість | 180–185 км/год | Реактивні версії швидші |
Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема CSIS Missile Threat та звітів українських Повітряних сил.
Застосування проти України та еволюція загрози
Перші масовані атаки шахедами почалися восени 2022 року. Спочатку Росія била по енергетиці, намагаючись залишити міста без світла й тепла. Згодом тактика ускладнилася: шахеди летять разом із ракетами, приманками («Гербера», «Пародія») і навіть реактивними варіантами.
До 2025–2026 років обсяги запусків зросли вражаюче. У травні 2026-го лише за один місяць було зафіксовано понад 8 тисяч шахедоподібних апаратів (включаючи приманки). У червні цифра знизилася до близько 5,7 тисячі, але ефективність ударів трохи зросла. Українська ППО стабільно збиває 90–95 % таких цілей, особливо в глибокому тилу. Основну роботу виконують мобільні вогневі групи з кулеметами, зенітні комплекси «Гепард», модернізовані «Шилки» та дрони-перехоплювачі.
Росія відповіла новими модифікаціями. З’явилися чорні корпуси для нічних польотів, версії з камерами і штучним інтелектом, апарати з можливістю передавати відео в реальному часі, а також реактивні «Герань-3» і «Герань-4», які летять значно швидше і складніше перехоплюються електричними дронами-мисливцями.
Як протидіяти шахедам у 2026 році
Сучасна українська система протидії — це багатошаровий «пиріг». На далеких підступах працює РЕБ, яка збиває апарати з курсу. Ближче до цілей — мережа акустичних датчиків «Небо Фортеця», радари і мобільні групи на пікапах. Останні роки особливу роль відіграють дрони-перехоплювачі, які в деяких ночах знищують понад 40 % цілей.
Важливий елемент — навчання. Бійці тероборони і ЗСУ відпрацьовують стрільбу з упередженням: кулі мають летіти на 3–4 корпуси вперед по траєкторії. Швидкість шахеда 150–200 км/год вимагає точного розрахунку.
Окремо варто згадати про хибні цілі. Росія масово запускає дешеві «Гербери» і «Пародії» без бойової частини, щоб виснажувати запаси ракет і увагу операторів.
Цікаві факти про шахеди
- Характерне гудіння двигуна чутно за кілька кілометрів. Саме за звуком багато людей встигають сховатися в укриття.
- Уламки шахедів часто містять західні комплектуючі — мікросхеми, транзистори, насоси. Незважаючи на санкції, ланцюги постачання залишаються активними.
- Росія експериментувала з установкою на шахед ракет «повітря-повітря» Р-60 і навіть переносних зенітних комплексів для полювання на українські вертольоти.
- Американці створили власний аналог під назвою LUCAS, вартістю близько 35 тисяч доларів, і вже застосовували його в 2026 році.
- Деякі нові версії вміють «спілкуватися» між собою через mesh-мережу, передаючи команди від одного апарата до іншого.
Найнебезпечніше в шахедах — не окремий апарат, а їхня здатність летіти хвилями і змушувати ППО витрачати дорогі ракети на дешеві цілі.
За три з половиною роки повномасштабної війни шахеди пройшли шлях від екзотичної іранської новинки до основного інструменту російських ударів по українській інфраструктурі. Вони продовжують змінюватися: з’являються реактивні моделі, версії з шукачами цілей і навіть експериментальні апарати з ракетами. Українська відповідь теж не стоїть на місці — від мобільних груп до масового виробництва перехоплювачів. Ця гонка технологій і кількості триває щоночі.
