Зазвичай законопроект у Верховній Раді проходить три читання, проте реальна практика останніх років показує, що більшість законів ухвалюють уже після першого або другого. Це залежить від складності тексту, наявності консенсусу між фракціями та терміновості питання. Процедура, закріплена в Регламенті Верховної Ради, створює кілька фільтрів якості: від загальної концепції до постатейного шліфування. У 2025–2026 роках третє читання практично зникло з порядку денного, а середній час від реєстрації до остаточного голосування коливається від кількох тижнів для термінових змін до майже року для складних реформ.
Така гнучкість дозволяє парламенту реагувати на виклики воєнного часу, але водночас ставить питання про баланс між швидкістю та якістю законодавства. Громадяни, які хочуть розуміти, чому той чи інший закон набув чинності так швидко чи, навпаки, «застряг» на місяці, мають знати не лише формальну кількість читань, а й те, що відбувається між ними в комітетах та кулуарах.
Історичне коріння та філософія трьох читань
Процедура трьох читань прийшла в український парламент із британської традиції XVII–XVIII століть, де кожне читання мало чітке призначення: перше — представити ідею, друге — детально обговорити текст, третє — остаточно затвердити. В Україні цю модель закріпили в Регламенті Верховної Ради, чинному з урахуванням редакції 2025 року. Основна ідея — не дозволити ухвалювати доленосні рішення «з голосу» в одному засіданні. Кожне читання дає час для аналізу, публічного обговорення та виправлення помилок, які inevitable з’являються в складних документах.
На практиці український парламент адаптував класичну схему під реалії багатопартійності та великої кількості законопроектів. Якщо в британській Палаті громад третє читання досі залишається обов’язковим етапом для більшості актів, то в Києві воно перетворилося на опціональний «фінальний штрих». Це не послаблення стандартів, а відображення того, наскільки ретельно законопроект опрацьовують ще до пленарного залу — у профільних комітетах та під час узгодження позицій фракцій.
Що відбувається до першого читання: шлях від ідеї до порядку денного
Перш ніж законопроект потрапляє на трибуну, він проходить кілька попередніх етапів. Суб’єкти законодавчої ініціативи — народні депутати, Президент, Кабінет Міністрів або Національний банк — подають текст до Апарату Верховної Ради. Реєстрація триває до п’яти днів. Далі головний комітет (профільний за тематикою) протягом до 30 днів готує висновки, порівняльні таблиці та рекомендації. Паралельно юридичний та науково-експертний підрозділи Апарату перевіряють відповідність Конституції та чинним законам.
Після цього керівництво Ради або комітет вносить проект до порядку денного сесії. На цьому етапі можливі альтернативні законопроекти — їх розглядають разом, обираючи один за основу або об’єднуючи. У воєнний період терміни часто скорочують, а деякі зміни до бюджету чи оборонних законів потрапляють на голосування буквально за кілька днів після реєстрації. Саме тому новачки іноді дивуються: «Чому цей закон з’явився так раптово?» — відповідь криється в попередній стадії, яку публічно майже не висвітлюють.
Перше читання: обговорення основних принципів
На першому читанні депутати не вникають у кожну статтю. Головне завдання — зрозуміти концепцію, структуру та ключові критерії законопроекту. Доповідає ініціатор, співдоповідає голова комітету, лунають запитання та короткі виступи від фракцій. Після обговорення Верховна Рада голосує: прийняти за основу, повернути на доопрацювання, відхилити або навіть опублікувати для всенародного обговорення (така опція використовується рідко).
Якщо проект приймають за основу, він переходить до підготовки другого читання. Саме тут народжуються основні правки — комітет збирає пропозиції депутатів, аналізує їх та формує порівняльну таблицю. Для складних законопроектів (понад 100 статей) або кодексів перше читання майже ніколи не стає фінальним. Натомість для невеликих технічних змін або термінових правок Рада може одразу перейти до ухвалення в цілому, якщо немає зауважень від депутатів та експертів Апарату.
Друге читання: постатейне шліфування тексту
Друге читання — найнапруженіший і найважливіший етап для більшості законів. Депутати отримують порівняльну таблицю з усіма поправками, які комітет рекомендує прийняти, відхилити чи врахувати частково. Голосування відбувається по статтях, блоках або навіть по окремих пунктах. Саме тут законопроект може радикально змінитися: одна вдала правка здатна посилити захист прав громадян, а одна невдала — створити лазівки для корупції.
Між першим і другим читанням за Регламентом має минути не більше 14 днів, хоча на практиці терміни часто порушують. Якщо суперечки тривають, Рада може ухвалити рішення про повторне друге читання (але не більше двох разів загалом для перших і других читань). Після успішного голосування в другому читанні проект або йде на третє читання, або одразу приймається в цілому — саме так відбувається з майже половиною законів останніх сесій.
Третє читання: фінальне доопрацювання та узгодження
Третє читання за Регламентом призначене лише для законопроектів, які потребують доопрацювання та узгодження. На цьому етапі дозволяються лише технічні правки: виправлення помилок, уточнення формулювань, усунення суперечностей між статтями — без зміни суті закону. Порівняльна таблиця обмежена, а голосування стосується лише тих статей, текст яких змінився після другого читання, плюс фінальне голосування в цілому.
На практиці 2025–2026 років третє читання не проводилося жодного разу в кількох сесіях поспіль. Причини очевидні: коли фракції досягають згоди ще до другого читання, а комітет якісно опрацьовує правки, потреба в додатковому етапі відпадає. Історично останнє третє читання, після якого закон набув чинності, датується 2010 роком. Сьогодні цей етап став радше теоретичним запобіжником, ніж робочим інструментом.
Коли три читання не потрібні: винятки та реальна статистика
Регламент чітко дозволяє Верховній Раді ухвалювати законопроект одразу після першого чи другого читання, якщо він не є кодексом і не містить понад 100 статей чи пунктів, а також якщо не надійшло зауважень від депутатів та експертних підрозділів. Це правило застосовують дедалі частіше.
За аналітикою Лабораторії законодавчих ініціатив, у 12-й сесії IX скликання 30,6 % законів ухвалили після першого читання, 69,4 % — після другого, а після третього — нуль. У 14-й сесії (дані на початок 2026 року) співвідношення склало 47,6 % після першого та 52,4 % після другого. Середній час від реєстрації до прийняття в першому читанні та в цілому — 71 день, у другому — значно довше. Така статистика відображає не поспіх, а зрілість попередньої роботи в комітетах.
Особливості для спеціальних законопроектів
Не всі законопроекти живуть за однаковими правилами. Проекти кодексів та актів із понад 100 статтями майже ніколи не ухвалюють у першому читанні — для них обов’язкове повноцінне друге читання. Зміни до Конституції потребують кваліфікованої більшості (дві третини конституційного складу) і часто супроводжуються додатковими експертизами. Бюджетний закон має власний жорсткий графік і розглядається за окремою процедурою.
У період воєнного стану Рада неодноразово застосовувала скорочені терміни та спрощені механізми для оборонних, фінансових та соціальних законів. Це дозволяє швидко реагувати на фронтові потреби, але вимагає від депутатів і комітетів особливої відповідальності — помилка в такому законі може коштувати дорого.
Як громадянам відстежувати проходження законопроектів
Кожен може самостійно стежити за долею законопроекту на офіційному порталі Верховної Ради. Достатньо знати номер реєстрації або ключові слова — система показує статус: «зареєстровано», «готується до першого читання», «прийнято в першому читанні», «готується до другого читання» тощо. На картці законопроекту доступні порівняльні таблиці, висновки комітетів та результати голосувань.
Активні громадяни та експерти часто долучаються до роботи комітетів на етапі підготовки правок. Публічні обговорення, хоч і рідкісні, дають шанс вплинути на текст ще до пленарного залу. Розуміння процедури читань допомагає не лише прогнозувати, коли закон набуде чинності, а й оцінювати якість роботи парламенту в цілому.
Цікаві факти про читання законопроектів
- Третє читання стало рідкістю. У кількох останніх сесіях IX скликання жоден законопроект не дійшов до третього читання — парламент навчився досягати якісного тексту вже на етапі другого.
- Рекордна швидкість. Деякі зміни до бюджету чи законів про оборону в умовах воєнного стану проходили від реєстрації до підписання Президента за 3–7 днів, минаючи звичні паузи між читаннями.
- Британське коріння. Класична модель трьох читань походить із процедури Палати громад XVII століття, де кожне читання буквально читали вголос, щоб депутати встигли усвідомити текст.
- Повторні читання як інструмент. Рада може повернути законопроект на повторне перше чи друге читання не більше двох разів — це запобігає нескінченному «перетягуванню канату».
- Громадський вплив. Хоча всенародне обговорення після первого читання передбачене Регламентом, за останні роки його майже не застосовували — основна робота відбувається в комітетах за участі експертів.
- Статистика ухвалення. У 2025–2026 роках майже половина законів ставала чинною вже після першого читання, що свідчить про високу якість попередньої підготовки в комітетах.
| Читання | Основна мета | Що можна змінювати | Типові рішення Ради | Частота в практиці 2025–2026 |
|---|---|---|---|---|
| Перше | Обговорення принципів, структури та концепції | Загальні положення, структура, основні критерії | Прийняти за основу, повернути на доопрацювання, відхилити | 30–48 % законів ухвалюють одразу після нього |
| Друге | Постатейне обговорення та голосування | Кожну статтю, поправки, порівняльні таблиці | Прийняти в другому читанні, повернути на повторне друге, відхилити | 52–69 % законів завершують саме тут |
| Третє | Фінальне узгодження та технічні виправлення | Лише технічні правки, без зміни змісту | Прийняти в цілому, відхилити | Практично 0 % у останніх сесіях |
Дані таблиці узагальнено на основі Регламенту Верховної Ради України та аналітичних матеріалів з domenu parlament.org.ua за 2025–2026 роки.
Кожен етап читання — це не просто формальність, а жива перевірка законопроекту на відповідність реальним потребам суспільства. Коли процедура працює злагоджено, навіть складний закон може пройти шлях від ідеї до підпису Президента за розумний термін, не втрачаючи якості. А коли консенсус досягається завчасно — парламент демонструє здатність ухвалювати рішення швидко й відповідально. Саме тому розуміння «скільки читань проходить законопроект» відкриває двері до глибшого сприйняття того, як функціонує законодавча влада в Україні сьогодні.
