Віткоф Стів: від нью-йоркського забудовника до спецпосланця у переговорах з Росією та Україною

Стів Віткофф, якого в українських медіа часто називають просто Віткоф, у 2025–2026 роках став однією з центральних фігур у спробах врегулювати найгостріші конфлікти сучасності. Засновник великої девелоперської компанії Witkoff Group, він отримав від президента Дональда Трампа роль спеціального посланця США на Близькому Сході та ключового посередника в діалозі з Москвою щодо війни в Україні. Його шлях від адвоката з нерухомості до людини, яка особисто зустрічалася з Володимиром Путіним кілька разів і брала участь у переговорах про припинення вогню між Ізраїлем та Хамас, ілюструє, як бізнес-інтуїція та особисті зв’язки можуть впливати на долі країн.

Народжений у 1957 році в Бронксі в єврейській родині з корінням у Російській імперії, Віткофф має глибоке розуміння російської ментальності та культури ведення переговорів. Водночас його публічні заяви про «російськомовні регіони», «референдуми» та характер російського лідера викликали широку дискусію в Україні. У 2026 році, коли Київ очікує на можливий візит американської делегації за участі Віткоффа та Джареда Кушнера, роль цієї людини залишається визначальною для розуміння перспектив мирного процесу.

Його історія — це не лише про політику. Це історія про дружбу, що почалася з простого сендвіча, про особисту трагедію, про величезну бізнес-імперію та про те, як людина без дипломатичного досвіду опинилася в епіцентрі світових подій. Розуміння цього шляху допомагає краще оцінити, чому саме Віткоффа Трамп обрав для найскладніших місій.

Дитинство та коріння, що сформували світогляд

Стівен Чарлз Віткофф народився 15 березня 1957 року в Бронксі, Нью-Йорк. Його батько Мартін Елвін Віткофф працював у виробництві жіночого одягу, мати Лоїз займалася дизайном інтер’єрів. Родина пізніше переїхала на Лонг-Айленд — спочатку до Болдвін-Гарбора, потім до Олд-Вестбері. Дід і бабуся по батьківській лінії були емігрантами з території колишньої Російської імперії — Росії та Білорусі. Це єврейське коріння з пострадянського простору часто згадують аналітики, коли говорять про особливе ставлення Віткоффа до російської культури та мови.

У 1980 році він закінчив Університет Гофстра зі ступенем бакалавра політичних наук, а в 1983-му отримав ступінь доктора права в тій самій установі. Кар’єру почав як адвокат у сфері нерухомості. Працював у фірмах Dreyer & Traub та Rosenman & Colin. Саме там, у середині 1980-х, відбулася перша зустріч з Дональдом Трампом — клієнтом фірми.

Шлях до створення бізнес-імперії

У 1985 році Віткофф разом із Ларрі Глюком заснував компанію Stellar Management. Вони спеціалізувалися на придбанні та управлінні житловою нерухомістю в Манхеттені та Бронксі. Уже за кілька років портфель налічував десятки будинків з понад трьома тисячами квартир.

У 1997 році він вийшов зі спільного бізнесу та створив власну Witkoff Group. Компанія швидко стала гравцем на ринку комерційної нерухомості. Однією з перших гучних угод стало придбання будинку Вулворт у Трайбеці за 138 мільйонів доларів у 1998 році. Пізніше Віткофф брав участь у великих проєктах у Чикаго, Далласі, Філадельфії та Лондоні. У 2013 році разом із партнером Гаррі Маклоу він придбав готель Park Lane за 660 мільйонів доларів та земельну ділянку в Трайбеці для будівництва житлової вежі.

Компанія Witkoff Group за чверть століття взяла участь у фінансових операціях з понад 70 будівлями. Вона укладала угоди з близькосхідними бізнес-структурами та суверенними фондами. Такий досвід роботи з арабськими інвесторами пізніше став у пригоді під час дипломатичних місій на Близькому Сході.

Сендвіч, що започаткував дружбу на десятиліття

У 1986 році стався епізод, який Віткофф і Трамп згадують десятиліттями. Під час зустрічі в делікатесі Трамп не мав готівки, і Віткофф заплатив за сендвіч з шинкою та сиром. Цей жест став початком особистої дружби, яка триває майже сорок років. Вони грали разом у гольф, спілкувалися на сімейному рівні, а Віткофф підтримував Трампа під час президентських кампаній 2016 та 2024 років.

У вересні 2024 року Віткофф саме грав у гольф з Трампом у Флориді, коли стався замах на життя кандидата. Ця подія ще більше зміцнила їхні стосунки. Трамп неодноразово підкреслював харизму та вміння Віткоффа «укладати угоди».

Особисте життя та важке випробування

У 1987 році Віткофф одружився з Лорен Джилл Раппопорт — юристкою. У пари народилося троє синів: Зак, Александр та Ендрю. Зак став співзасновником криптовалютної компанії World Liberty Financial, тісно пов’язаної з родиною Трампа. Александр обіймає посаду співгенерального директора Witkoff Group.

У 2011 році сім’ю спіткала трагедія: молодший син Ендрю помер у віці 22 років від передозування оксикодоном у будинку тверезості в Каліфорнії. Ця втрата глибоко вплинула на Віткоффа. У публічних виступах він рідко говорить про особисте, але близькі відзначають, що саме після цієї події він став ще більш зосередженим на питаннях, які вважає важливими для майбутнього країни.

Призначення на Близький Схід та перші дипломатичні кроки

У листопаді 2024 року обраний президент Трамп призначив Віткоффа спеціальним посланцем США на Близькому Сході. Призначення викликало подив у частини експертів — Віткофф не мав жодного досвіду державної служби. Трамп пояснив вибір просто: «він непохитний голос за мир» і вміє укладати угоди.

Уже в січні 2025 року Віткофф відіграв ключову роль у досягненні першої угоди про припинення вогню між Ізраїлем та Хамас. 33 ізраїльські заручники були звільнені в обмін на приблизно 1000–2000 палестинських в’язнів. У жовтні 2025 року вдалося домовитися про повне припинення вогню та звільнення решти живих заручників. Віткофф особисто відвідував Газу — рідкісний крок для американського чиновника такого рівня.

Його стиль переговорів описують як прямий і жорсткий. За свідченнями очевидців, він міг підвищувати голос і тиснути на співрозмовників, наголошуючи на позиції Трампа.

Український напрямок: візити до Москви та неоднозначні заяви

Паралельно з близькосхідним треком Віткофф став головним каналом зв’язку між Вашингтоном і Москвою щодо війни в Україні. У лютому 2025 року він уперше зустрівся з Путіним. Обговорювали обмін полоненими — зокрема звільнення американця Марка Фогеля в обмін на росіянина Олександра Винника.

Протягом 2025 року Віткофф відвідав Росію кілька разів. У квітні він запропонував план, який включав визнання російського контролю над чотирма-п’ятьма українськими регіонами. В інтерв’ю Такеру Карлсону та Fox News Віткофф висловлював тези, які в Україні сприйняли як шокові: говорив про «фальшиву країну», «російськомовні регіони», «референдуми» та те, що «Путін не погана людина».

Українські медіа та експерти активно обговорювали ці заяви. Дехто вважав їх проявом наївності або проросійської позиції, інші — тактикою, покликаною налагодити діалог з Кремлем. Сам Віткофф неодноразово заявляв, що Україна не повинна стати членом НАТО, і що це вже «прийнятий факт».

У 2026 році Київ активно очікував на візит делегації на чолі з Віткоффом та Джаредом Кушнером. Президент Володимир Зеленський неодноразово підтверджував контакти та надію на прямі переговори в українській столиці після Великодня. Станом на червень 2026 року такі візити залишалися в планах, хоча точні дати залежали від ситуації на Близькому Сході.

Стиль переговорів та сприйняття в Україні

Віткофф не дипломат у класичному розумінні. Він бізнесмен, який звик до жорстких угод і прямих розмов. Цей підхід подобається Трампу, але викликає занепокоєння в частини європейських партнерів та в Україні. Деякі аналітики вважають, що саме відсутність дипломатичного бекграунду дозволяє Віткоффу говорити з Путіним «без фільтрів» і досягати швидких результатів у конкретних питаннях, таких як обміни полоненими.

Водночас критики наголошують на ризиках: бізнес-інтереси Віткоффа на Близькому Сході та його особисті зв’язки можуть створювати конфлікт інтересів. Сам він ці звинувачення відкидає, підкреслюючи, що діє виключно в інтересах США та миру.

Цікаві факти про Стіва Віткоффа

Сучасна роль та перспективи на 2026 рік

Станом на червень 2026 року Віткофф продовжує залишатися активним гравцем у кількох напрямках одночасно. Крім близькосхідного треку, він бере участь у спробах просунути мирний процес щодо України. Київ розраховує на його приїзд разом з Кушнером для прямих переговорів. Президент Зеленський неодноразово підтверджував готовність української сторони до таких зустрічей.

Для України Віткоф — фігура неоднозначна. З одного боку, він має прямий доступ до Трампа та Путіна, що потенційно може прискорити переговори. З іншого — його публічні заяви про територіальну цілісність України та характер російського лідера продовжують викликати занепокоєння в українському суспільстві.

Його історія показує, що в сучасній політиці бізнесмени без дипломатичного бекграунду можуть відігравати не менш важливу роль, ніж професійні дипломати. Чи вдасться Віткоффу стати тим «голосом за мир», про який говорив Трамп, — покаже найближче майбутнє. А для українців важливо розуміти мотивацію та стиль людини, від позиції якої значною мірою залежить хід найважливіших для нашої країни переговорів.