Керована авіаційна бомба, яку в українській військовій лексиці коротко називають КАБ, поєднує руйнівну силу класичної фугасної бомби з точністю сучасних систем наведення та аеродинамічними можливостями планерування. Вона не просто падає — вона летить, коригує курс і вражає ціль з відхиленням усього кілька метрів. У 2026 році ця зброя стала однією з ключових у тактиці повітряних ударів, особливо на фронтах російсько-української війни, де Росія масово застосовує модернізовані радянські боєприпаси, а Україна створила власну версію.
Ця технологія виникла не вчора. Її коріння сягає Другої світової, коли інженери вперше додали до бомб крила та системи керування. Сьогодні КАБ — це місток між дешевими «чавунними» бомбами минулого та дорогими крилатими ракетами. Вона дозволяє авіації вражати цілі з безпечної відстані, не наражаючи пілотів на надмірний ризик, і робить удари точнішими, ніж будь-коли раніше. Для новачків це «розумна бомба», для фахівців — складний комплекс аеродинаміки, інерціальної навігації та супутникового коригування.
Що таке КАБ і в чому її суть
Керована авіаційна бомба — це авіаційний боєприпас, оснащений аеродинамічними поверхнями (крилами або складними планерами) та системою наведення. На відміну від звичайних некерованих бомб, які залежать виключно від балістики та майстерності пілота, КАБ після скидання розкриває крила, переходить у режим планерування та самостійно коригує траєкторію. Точність влучання (кругове ймовірне відхилення) становить від 2 до 10 метрів — це рівень, недосяжний для вільнопадаючих боєприпасів.
Для початківців уявити це просто: звичайна бомба летить як кинутий камінь, а КАБ — як планер з «мозком», який постійно виправляє курс. Бойова частина залишається тією ж — фугасною або осколково-фугасною вагою від 250 до 1500 кг і більше. Але завдяки керуванню ефективність зростає в рази: замість десятків бомб для ураження однієї цілі достатньо однієї-двох.
Для просунутих читачів важливо розуміти гібридну природу. КАБ не має потужного двигуна, як крилата ракета, тому дешевша у виробництві та масовіша. Більшість сучасних російських КАБ — це радянські ФАБ (фугасні авіаційні бомби), до яких приєднали універсальний модуль планування та корекції (УМПК). Цей модуль додає крила, рулі та блок інерціально-супутникового наведення (на базі ГЛОНАСС/GPS). Деякі варіанти отримали короткочасний реактивний прискорювач, що збільшує дальність.
Як працює керована бомба: аеродинаміка, наведення та політ
Процес починається на висоті 8–14 кілометрів. Літак-носій (найчастіше Су-34 або Су-35) скидає боєприпас. У момент відокремлення розкриваються складні крила модуля планерування. Бомба втрачає висоту повільніше завдяки підйомній силі крил — це і є ключ до збільшення дальності порівняно зі звичайним падінням.
Система наведення працює в кілька етапів. Інерціальна платформа фіксує початкові координати та рух. Супутниковий приймач періодично оновлює дані, компенсуючи дрейф. У фінальній фазі, якщо передбачено конструкцією, можливе лазерне або телевізійне донаведення. Керуючі поверхні на хвості або крилах постійно змінюють кут атаки, направляючи бомбу до заданої точки. Швидкість на підході — субзвукова, зазвичай 500–800 км/год.
Дальність залежить від висоти та швидкості скидання, маси бомби та наявності реактивного прискорювача. Стандартні плануючі КАБ з УМПК долають 40–80 км, у деяких модернізованих варіантах — до 95 км. Реактивні модифікації (російські «Гром-Е1» та подібні) досягають 120–200 км, хоча важкі боєприпаси фізично обмежені в максимальній дальності. Точність при цьому зберігається на рівні кількох метрів.
Шлях від історичних експериментів до масового застосування
Ідея точного авіаційного удару з’явилася ще під час Другої світової. У 1943 році німецька бомба Fritz X з радіокеруванням потопила італійський лінкор «Рома». Американці відповідали системами Azon та пізніше — першими лазерними бомбами BOLT-117 у В’єтнамі. Радянський Союз у 1970-х створив сімейство КАБ-500 з лазерним, телевізійним та пізніше супутниковим наведенням.
Справжній прорив стався у 2010-х, коли Росія почала масово встановлювати дешеві модулі УМПК на старі склади ФАБ. Це дозволило перетворити тонни «тупих» боєприпасів на високоточну зброю без створення нових ракет з нуля. З 2023 року такі КАБи стали основним інструментом російської авіації в Україні — десятки на день по прифронтових та прикордонних районах.
КАБи у російсько-українській війні: масштаб і наслідки
Російські війська активно використовують КАБи з літаків Су-34, скидаючи їх поза зоною дії багатьох засобів ППО. Бомби вражають укріплення, командні пункти, склади, енергооб’єкти та населені пункти. Точність дозволяє економити боєприпаси, а дальність — зменшувати ризики для авіації. Реактивні варіанти розширюють зону загрози вглиб території.
Ця тактика змінила правила гри: авіація може тиснути на оборону, не входячи в щільно прикритий повітряний простір. Водночас масове застосування створює навантаження на системи протиповітряної оборони — перехоплювати десятки плануючих цілей складно і дорого.
Українська відповідь 2026 року: власна керована бомба
У травні 2026 року Міністерство оборони України повідомило про завершення випробувань першої вітчизняної керованої авіаційної бомби. Розробка тривала 17 місяців у межах оборонного кластеру Brave1 компанією DG Industry. Бойова частина масою 250 кг забезпечує осколково-фугасну дію з радіусом ураження до 120 метрів. Бомба призначена для ураження укріплень, командних пунктів та інших цілей на десятки кілометрів углиб.
Це не копія західних чи радянських зразків, а власна конструкція, адаптована до реалій сучасної війни, зокрема до протидії засобам радіоелектронної боротьби. Дальність — до 70 км за оптимальних умов скидання. Бомба сумісна з наявними літаками (випробування проходили на Су-24), а вартість дозволяє сподіватися на масштабування. Міноборони вже закупило експериментальну партію, пілоти відпрацьовують застосування.
Цей крок означає перехід від імпорту окремих рішень до створення власної high-tech зброї. Експерти зазначають, що КАБ доповнює ударні БпЛА там, де потрібна більша бойова частина для руйнування капітальних споруд.
Порівняння з іншими видами авіаційних боєприпасів
Щоб краще зрозуміти місце КАБ у сучасному арсеналі, варто порівняти її з іншими типами.
| Тип боєприпасу | Дальність (приблизна) | Точність (КІВ) | Відносна вартість | Особливості |
| Некерована ФАБ | 5–15 км | 100–200 м | Дуже низька | Балістична траєкторія, залежить від майстерності пілота |
| КАБ (плануюча з УМПК) | 40–95 км | 2–10 м | Середня | Глайд + корекція, масове виробництво з наявних бомб |
| Реактивна КАБ | 120–200 км | 2–10 м | Вища за звичайну КАБ | Короткочасний двигун, розширена дальність |
| Крилата ракета | 300+ км | <10 м | Висока | Двигун на всьому маршруті, складніша та дорожча |
Цікаві факти про керовані авіаційні бомби
- Перше бойове застосування керованої бомби відбулося у 1943 році — німецька Fritz X потопила італійський лінкор «Рома».
- Сучасні КАБ точніші за бомби часів В’єтнаму в десятки разів: відсоток високоточного озброєння в операціях зріс з 1% у 1960-х до понад 70% у 2000-х.
- Більшість російських КАБ — це не нові розробки, а старі ФАБ зі встановленим модулем УМПК, що дозволяє швидко нарощувати виробництво.
- Українська КАБ 2026 року має до 95% компонентів вітчизняного або союзницького походження та створювалася з урахуванням реалій протидії РЕБ.
- Реактивні варіанти КАБ досягають дальності до 193 км у випробуваннях, хоча для важких боєприпасів фізичні обмеження залишаються суттєвими.
- КАБ не «бачить» ціль постійно — основне наведення інерціально-супутникове, а додаткові сенсори (лазер, ТВ) використовуються лише на фінальному етапі в окремих моделях.
Керована авіаційна бомба продовжує еволюціонувати. Нові алгоритми наведення, покращені матеріали крил та інтеграція з сучасними носіями роблять її ще ефективнішою. Україна, створивши власний зразок у 2026 році, демонструє здатність не лише захищатися, а й розробляти технології, що змінюють баланс на полі бою. Ця зброя — приклад того, як стара ідея, підсилена сучасною електронікою, набуває нового значення в умовах тривалого конфлікту.
