Термобаричний боєприпас, або боєприпас об’ємного вибуху, діє за принципом, який радикально відрізняється від звичних фугасних або осколкових зарядів. Він розпилює легкозаймисту речовину у вигляді аерозолю, після чого ця хмара детонує в атмосфері, створюючи тривалу ударну хвилю, екстремальну температуру та ефект тимчасового зниження тиску. Така комбінація робить його особливо ефективним проти живої сили та легкоброньованої техніки, що сховалася в будівлях, окопах чи фортифікаціях. У російсько-українській війні ці боєприпаси стали одним із інструментів, які суттєво впливають на тактику міських боїв і захисту тилових районів.
Сучасні зразки, такі як російська бойова частина ТБ БЧ-50 на дронах Shahed-136, поєднують термобаричний ефект з уламковим ураженням. Вони здатні заповнювати аерозолем кілька приміщень поспіль, минаючи традиційні перешкоди. Україна, своєю чергою, розвиває власні системи — від ручних гранат РГТ-27 до інтеграції подібних зарядів у безпілотники. Технологія, що народилася з промислових аварій із пилом, сьогодні визначає баланс сил у конфліктах, де укриття вже не гарантують безпеки.
Принцип дії термобаричного боєприпасу
У основі роботи лежить використання атмосферного кисню для горіння. Боєприпас містить паливну суміш — зазвичай у вигляді рідини, суспензії або порошку з добавками алюмінію чи магнію для підвищення температури. При підриві ініціатора суміш розпилюється або приводиться в рух ударною хвилею, змішується з повітрям і запалюється. Утворюється вогняна хмара, температура якої сягає 2400–2600 °C, а фронт детонації рухається зі швидкістю понад 1500 м/с.
Старі двотактні системи спочатку розпилювали пальне, а потім, через частки секунди, підривали хмару окремим зарядом. Сучасні однотактні зразки, до яких належить ТБ БЧ-50, об’єднують ці фази: ударна хвиля від ініціатора одразу провокує рух і займання суміші. Це робить боєприпас надійнішим і менш чутливим до погодних умов. Ефект посилюється в замкнених просторах — стіни відбивають хвилю кілька разів, а аерозоль проникає крізь щілини, вентиляцію та нещільні двері.
На відміну від звичайної вибухівки, термобаричний заряд не потребує власного окислювача. Тому при однаковій масі він здатний генерувати тривалішу та потужнішу хвилю тиску. Після проходження фронту виникає фаза розрідження, коли тиск падає нижче атмосферного. Саме ця комбінація — надлишковий тиск, тепло та тимчасовий вакуум — спричиняє найважчі ураження.
Еволюція технології: від пилових вибухів до однотактних систем
Ідея об’ємного вибуху виникла не в лабораторіях, а з реальних промислових катастроф. У XIX столітті на борошномельних підприємствах фіксували вибухи борошняного пилу, який у завислому стані з повітрям створював руйнівну силу. Військові інженери почали експериментувати з подібними ефектами ще в середині XX століття. Американці активно застосовували паливно-повітряні боєприпаси у В’єтнамі для розчищення майданчиків під вертольоти. Радянський Союз використовував їх в Афганістані проти укриттів моджахедів, а пізніше — у Чечні, де психологічний ефект часто переважав фізичний.
США створили GBU-43/B MOAB — одну з найпотужніших неядерних авіабомб, яку випробували та застосували в Афганістані. Росія заявляла про «Батька всіх бомб» — авіаційний боєприпас, нібито вчетверо потужніший за MOAB, хоча незалежні оцінки його реальної потужності залишаються обережними. Сьогодні акцент змістився на компактні системи: від ручних гранатометів до бойових частин на дронах.
Сучасні системи озброєння
Російська армія активно застосовує ТОС-1А «Солнцепек» — важку вогнеметну систему на шасі танка Т-72. Вона випускає 24 термобаричні ракети калібру 220 мм на дальність до 6–10 км. Кожна ракета несе бойову частину, здатну створювати зону суцільного ураження радіусом десятки метрів. Система особливо ефективна проти фортифікованих позицій і в міській забудові.
РПО-А «Шміль» — переносний реактивний вогнемет, який один солдат може нести та застосовувати проти будівель і окопів. Його термобарична граната створює компактну, але дуже потужну хмару.
З 2024 року Росія масово встановлює на дрони Shahed-136 бойову частину ТБ БЧ-50 масою 52,4 кг. Вона містить близько 30 кг термобаричної суміші та понад 2300 уражаючих елементів діаметром 9 мм. Однотактна дія та комбінований ефект роблять її небезпечною навіть для житлових кварталів.
Україна розвиває власний напрямок. Ще 2018 року компанія «Адрон» представила четверте покоління термобаричних боєприпасів. На озброєння ЗСУ прийнято ручні гранати РГТ-27С та РГТ-27С2, які генерують вогняну хмару об’ємом близько 13 м³ — достатньо, щоб уразити цілий підвал чи кімнату. Болгарські термобаричні постріли RTB-7MA для РПГ-7 також активно використовують для зачистки ворожих позицій у будівлях. Українські дрони-камкадзе дедалі частіше отримують подібні заряди для знищення техніки та укриттів.
Фактори ураження та медичні наслідки
Основна руйнівна сила — не уламки, а комбінація надлишкового тиску, високої температури та фази розрідження. Ударна хвиля триває довше, ніж від звичайної вибухівки, і відбивається від стін, посилюючись у кілька разів. Температура вогняної хмари випалює кисень і спричиняє тяжкі термічні опіки шкіри та дихальних шляхів.
Найуразливішим органом залишаються легені. Баротравма призводить до розриву альвеол, внутрішньої кровотечі та утворення повітряних емболій. Людина може залишатися свідомою кілька секунд або хвилин, відчуваючи, як легені буквально «вигорають» і перестають виконувати свою функцію. Поширені також розриви барабанних перетинок, ураження шлунково-кишкового тракту та закриті черепно-мозкові травми.
У закритих приміщеннях ефект мультиплікується. Аерозоль проникає крізь найменші щілини, а відбиті хвилі створюють зони екстремального тиску навіть на відстані від епіцентру. Дослідження наслідків застосування ТОС-1А в Україні зафіксували переважно тяжкі опіки третього-четвертого ступеня на великій площі тіла, поєднані з баротравмою. Багато поранених потребували тривалого лікування через комбіновані ураження.
Застосування в російсько-українській війні 2022–2026 років
У перші місяці повномасштабного вторгнення Росія перекидала ТОС-1А до кордонів і застосовувала їх проти українських позицій, зокрема в районі Охтирки, Харкова та Чернігова. Система довела ефективність при штурмі укріплених районів, хоча її коротка дальність робить носій вразливим до контрбатарейної боротьби. До кінця 2025 року, за відкритими даними, значна частина російських ТОС-1А була знищена, пошкоджена або захоплена.
З 2024 року основну загрозу для тилу почали створювати дрони Shahed з термобаричними бойовими частинами. Вони атакують житлові квартали, де традиційне правило «двох стін» майже не працює. Аерозоль заповнює під’їзди, квартири та навіть укриття, якщо є щілини. Україна відповідає власними засобами: гранати РГТ-27 скидають з дронів на ворожу техніку, а RTB-7MA використовують для зачистки траншей і будівель. Захоплені російські системи також застосовували в контрнаступальних операціях.
Правовий статус та етичні аспекти
Термобаричні боєприпаси прямо не заборонені міжнародними договорами на кшталт Конвенції про хімічну зброю чи Оттавської конвенції. Проте вони підпадають під загальні норми міжнародного гуманітарного права — принципи розрізнення та пропорційності. Використання запалювальної зброї проти цивільного населення або в густонаселених районах обмежене Протоколом III до Конвенції про певні види звичайної зброї.
У контексті війни в Україні неодноразово лунали звинувачення щодо застосування таких боєприпасів у населених пунктах. Міжнародні організації та уряди фіксують факти, які можуть кваліфікуватися як воєнні злочини, якщо доведено навмисне ураження цивільних. Водночас сам факт наявності такої зброї в арсеналах багатьох країн свідчить про відсутність універсальної заборони.
Цікаві факти про термобаричні боєприпаси
Цікаві факти
- Ідея об’ємного вибуху походить не з військових лабораторій, а з реальних аварій на борошномельнях та вугільних шахтах XIX століття, де завислий пил створював руйнівні вибухи.
- Температура вогняної хмари досягає 2400–2600 °C — це вище за температуру багатьох промислових плавильних процесів і достатньо, щоб за секунди випалити кисень у замкненому просторі.
- Сучасні однотактні боєприпаси, на відміну від старих двотактних, реагують майже миттєво: ударна хвиля ініціатора одразу провокує змішування та детонацію без окремої паузи.
- Українська граната РГТ-27 створює вогняну хмару об’ємом близько 13 кубічних метрів — достатньо, щоб повністю заповнити середній підвал чи кімнату багатоквартирного будинку.
- Найпотужніша заявлена російська авіабомба «Батько всіх бомб» нібито вчетверо перевищувала MOAB за потужністю, проте незалежні експерти досі ставлять під сумнів реальні характеристики через брак підтверджених випробувань.
- У закритих просторах ефект термобаричного вибуху посилюється в рази не лише через проникнення аерозолю, а й через багатократне відбиття ударної хвилі від стін — ефект, який іноді називають «акустичним фокусуванням».
Як захиститися від термобаричного ураження
Для цивільного населення в умовах атак дронів з термобаричними бойовими частинами класичне правило «двох стін» потребує доповнення. Фахівці радять зачиняти всі внутрішні двері, щоб обмежити поширення аерозолю між кімнатами, та перебувати якомога ближче до капітальних стін або в спеціально облаштованих укриттях. Найнадійніший захист — повноцінне бомбосховище з герметизацією.
Для військових ключовими стають раннє виявлення носіїв (ТОС-1А має обмежену дальність і помітний слід), активна протидія дронам та вдосконалення фортифікацій з урахуванням проникнення аерозолю. Деякі підрозділи вже адаптують тактику: уникають скупчення в одному приміщенні, використовують додаткові завіси та швидко реагують на характерні звуки пуску.
Термобаричний боєприпас продовжує еволюціонувати разом із безпілотними технологіями. Його інтеграція в дешеві дрони робить цю зброю доступнішою для обох сторін конфлікту, а отже — ще більшою загрозою для тих, хто опиняється в зоні дії. Розуміння принципів роботи та реальних наслідків залишається єдиним надійним способом протидії.
