Х-31: тактична керована ракета класу повітря-земля

Х-31 — це радянська та російська надзвукова тактична ракета класу «повітря — поверхня» середньої дальності, відома за класифікацією НАТО як AS-17 Krypton. Вона розроблена для ураження радіолокаційних станцій систем ППО та надводних кораблів, поєднуючи високу швидкість з точним наведенням. Ракета стала одним із перших у світі серійних зразків авіаційного озброєння з комбінованим прямоточним повітряно-реактивним двигуном, що забезпечує сталу надзвукову швидкість на всій траєкторії польоту.

Основні варіанти включають протирадіолокаційну Х-31П з пасивною головкою самонаведення та протикорабельну Х-31А з активною радіолокаційною системою. Модифікації з індексами ПД та АД пропонують збільшену дальність і потужнішу бойову частину, що розширює тактичні можливості носіїв. Ракета сумісна з більшістю сучасних російських винищувачів і бомбардувальників, таких як Су-27, Су-30, Су-34, Су-35 та МіГ-29.

Завдяки швидкості понад 1000 м/с та стійкості до перешкод Х-31 ефективно протидіє сучасним системам ППО, зменшуючи час реакції противника. Її конструкція відображає інженерні рішення 1970–1980-х років, які досі залишаються актуальними в умовах інтенсивних бойових дій.

Історія створення ракети Х-31

Розробка Х-31 розпочалася в 1975–1977 роках у ОКБ «Зірка» під керівництвом конструкторів В. Бугайського та Г. Хохлова. Постановою Ради міністрів СРСР 1978 року роботи набрали офіційного статусу з акцентом на створення комбінованого прямоточного двигуна для досягнення високої маршевої швидкості. Метою було створення ефективного засобу боротьби з перспективними системами ППО НАТО, зокрема зенітно-ракетними комплексами типу Patriot.

Ескізний проект завершили до 1979 року, а серійне виробництво організували на ГНПЦ «Зірка-Стрела» у Болшево. Протирадіолокаційний варіант Х-31П прийняли на озброєння у 1988 році, а протикорабельний Х-31А — у 1989-му. Ракета швидко стала експортним продуктом: її постачали до Індії, Китаю, В’єтнаму та інших країн.

У 1990-х роках на базі Х-31 створили ракету-мішень МА-31, яку навіть закупили США для тренувань своїх сил ППО. Китайська копія отримала позначення YJ-91 і інтегрувалася в арсенал місцевих літаків. Станом на 2026 рік ракета залишається в строю російських ВКС, пройшовши низку модернізацій для підвищення дальності та стійкості до електронних перешкод.

Конструкція та принцип роботи

Ракета Х-31 виконана за нормальною аеродинамічною схемою з Х-подібним розташуванням крил і рулів. Корпус складається з трьох відсіків: носового з головкою самонаведення, центрального з паливними баками та апаратурою, а також хвостового з двигуном. Діаметр корпусу становить 360 мм, а довжина базової моделі — 4700 мм, що робить її компактною для підвіски на сучасних винищувачах.

Ключовим елементом є комбінована силова установка — прямоточний повітряно-реактивний двигун 31ДПК з вбудованим твердопаливним стартовим прискорювачем. Після пуску прискорювач розганяє ракету до швидкості, достатньої для запуску прямоточного двигуна (близько 1,8–2 Маха). Потім прискорювач витискається набегаючим потоком, а чотири бічні надзвукові повітрозабірники з конічними заглушками відкриваються, забезпечуючи подачу повітря в камеру згоряння. Двигун працює на гасі, підтримує швидкість до 1000 м/с (близько 3,1 Маха) і дозволяє виконувати маневри з перевантаженнями до 10 g.

Система наведення залежить від варіанта. У протирадіолокаційній Х-31П застосовується пасивна широкодіапазонна головка Л-112Е (або її модифікації), яка захоплює випромінювання РЛС противника ще на підвісці або в польоті. Наведення інерційне на маршовій ділянці з переходом на пасивний режим у кінцевій фазі. Протикорабельна Х-31А оснащена активною радіолокаційною ГСН АРГС-31, яка самостійно підсвічує ціль на заключному етапі. Така комбінація забезпечує високу точність і стійкість до перешкод, включаючи тимчасове вимкнення РЛС.

Бойова частина — фугасно-проникаюча або кассетна масою 87–110 кг залежно від модифікації. Матеріали корпусу включають титанові сплави в передній частині та жаростійку сталь у хвостовій, що витримує високі температури від тертя повітря на надзвукових швидкостях.

Модифікації та технічні характеристики

Сімейство Х-31 включає кілька варіантів, що відрізняються дальністю, бойовою частиною та системами наведення. Базові моделі еволюціонували в удосконалені версії з більшим запасом палива та покращеною ефективністю.

Дані наведено за матеріалами uk.wikipedia.org та missilery.info. Модифікація Х-31ПК додатково оснащена неконтактним датчиком підриву для ураження РЛС з винесеними антенами.

Носії та бойове застосування

Ракета сумісна з пусковими пристроями АКУ-58 і застосовується з широкого спектра літаків: Су-24М, Су-27, Су-30МКІ, Су-34, Су-35, МіГ-29, МіГ-31 та інших. Це дозволяє інтегрувати її в різні тактичні сценарії — від супроводу ударних груп до індивідуальних SEAD-місій (придушення ППО).

У бойових умовах Х-31 вперше застосували під час російсько-грузинської війни 2008 року, де Су-34 використовували її для ураження радарів. У подальших конфліктах, зокрема під час повномасштабних бойових дій в Україні, ракети застосовували для знищення радіотехнічних засобів ППО противника. Висока швидкість і пасивне наведення дозволяють ракеті долати ешелоновану оборону, хоча окремі екземпляри перехоплювали сучасними системами.

Протикорабельний варіант Х-31А призначений для ураження кораблів водотоннажністю до 4500 тонн у складі груп. Він проникає крізь організовану ППО завдяки швидкості та низькій висоті польоту на фінальній ділянці. Експортні поставки та копії в інших країнах підтверджують універсальність конструкції.

Цікаві факти

Ракета Х-31 продовжує еволюціонувати, залишаючись важливим елементом тактичної авіації завдяки поєднанню простоти, надійності та високих бойових характеристик. Її технічні рішення вплинули на розвиток наступних поколінь авіаційного озброєння.