Олександр Ктиторчук — київський фотохудожник з понад тридцятирічним досвідом, чиї психологічні портрети прикрашали обкладинки глянцю та фіксували емоційний світ українських зірок. Він створив власну фотошколу, викладав у Києві та за кордоном, а його об’єктив ловив не лише обличчя, а й внутрішній стан таких особистостей, як Тіна Кароль, Настя Каменських, Богдан Ступка та багато інших. У січні 2025 року суд засудив його до 12 років і 10 місяців ув’язнення за злочини проти неповнолітніх дівчат, що стало одним із найгучніших випадків у творчій сфері України останніх років.
Його шлях поєднує яскравий творчий злет і глибоке падіння. Почавши як самоучка в театральному середовищі, Ктиторчук розвинув унікальний стиль, де світло й тінь розкривали характер моделі. Пізніше він став затребуваним серед зірок шоу-бізнесу та телебачення, працював на проєктах телеканалу «1+1» та проводив кастинги й зйомки. Водночас розслідування, яке тривало з 2016 року, завершилося вироком, що змусило творчу спільноту переосмислити правила безпеки та етики під час роботи з молодими моделями.
Справа Ктиторчука вийшла далеко за межі особистої історії. Вона висвітлила проблеми владного дисбалансу в модельному бізнесі, відсутність супроводу для неповнолітніх на зйомках та потребу в чітких професійних кордонах. Сьогодні його ім’я асоціюється як зі зразками портретного мистецтва, так і з судовим рішенням, яке продовжує обговорювати українське суспільство.
Народження таланту: ранні роки в Бердичеві та перші кроки в Києві
Олександр Ктиторчук народився 27 липня 1964 року в Бердичеві на Житомирщині. У дитинстві він не мав доступу до престижних фотошкіл чи академій, тому опановував мистецтво самотужки. Камера стала для нього інструментом дослідження світу та людей — спочатку через прості знімки, а згодом через глибші експерименти зі світлом і композицією. Переїзд до Києва відкрив нові горизонти: саме тут він почав працювати фотографом у театрі імені Івана Франка.
Театральне середовище дало йому перші серйозні уроки. Він спостерігав, як актори перевтілюються на сцені, і намагався передати цю трансформацію в статичних кадрах. Чорно-білі портрети того періоду вже демонстрували його увагу до текстури шкіри, виразу очей та емоційного підтексту. У 1990-ті та на початку 2000-х, коли Україна переживала культурний ренесанс після здобуття незалежності, Ктиторчук поступово формував власний почерк. Глянцеві журнали тільки набирали обертів, а попит на якісні портрети знаменитостей зростав щомісяця.
Саме в цей час він почав експериментувати з художньою фотографією, включаючи зйомки з оголеними моделями. Для нього це було не просто естетичне дослідження форм, а спроба передати вразливість і силу людського тіла. Такі роботи вимагали довіри між фотографом і моделлю, і саме ця довіра згодом стала центральною темою в його кар’єрі та в подальших подіях.
Зліт кар’єри: зйомки зірок та створення фотошколи
У 2010-х роках Олександр Ктиторчук увійшов до числа найзатребуваніших фотографів Києва. Його студія стала місцем, куди приходили не лише зірки, а й молоді моделі на кастинги та портфоліо. Він знімав для обкладинок, рекламних кампаній та особистих проєктів. Серед його клієнтів — співачки Тіна Кароль та Настя Каменських, актори Богдан Ступка та Богдан Бенюк, телеведучі й моделі Влад Яма, Ольга Полякова, Надія Мейхер, Світлана Лобода та багато інших.
| Ім’я | Сфера діяльності | Контекст співпраці |
|---|---|---|
| Тіна Кароль | Співачка, телеведуча | Портрети для глянцю та особистих проєктів |
| Настя Каменських | Співачка | Гламурні та художні сесії |
| Богдан Ступка | Актор театру і кіно | Психологічні портрети |
| Ольга Полякова | Співачка, телеведуча | Зйомки для медіа та шоу |
| Кузьма Скрябін | Музикант, актор | Емоційні портрети |
Ктиторчук також працював фотографом на проєкті «Від пацанки до панянки» на телеканалі «1+1». Це дало йому доступ до широкої аудиторії та зміцнило репутацію медійного фахівця. Паралельно він заснував власну «Фотошколу Олександра Ктиторчука» та викладав у Київській школі фотографії. Його заняття відвідували як початківці, так і досвідчені фотографи з України та з-за кордону. Він ділився секретами роботи зі світлом, постановки моделі та створення емоційного зв’язку в кадрі.
«Художній портрет створюється не стільки камерою, скільки баченням фотографа» — ця фраза стала своєрідним кредо Ктиторчука. Вона відображає його філософію: техніка важлива, але головне — уміння побачити людину.
Мистецтво психологічного портрета: техніка та філософія
Психологічний портрет у виконанні Ктиторчука — це не просто зображення обличчя. Це спроба зазирнути всередину, показати внутрішній конфлікт, радість чи втому моделі. Він часто працював з природним світлом, використовував мінімальні декорації та приділяв увагу кожній деталі: як падає тінь на шию, як відбивається світло в очах, як розкривається текстура шкіри.
Для початківців його підхід здавався простим: «дивись уважніше». Для просунутих фотографів — це ціла система. Ктиторчук радив не гнатися за ідеальною позою, а ловити момент, коли модель розслабляється і показує справжнє «я». Його роботи часто порівнювали з класиками жанру, але він завжди додавав український колорит — емоційну відкритість і певну вразливість.
Його портфоліо поєднувало гламур і арт. З одного боку — яскраві знімки зірок для обкладинок, з іншого — глибокі чорно-білі серії, де тіло і обличчя ставали полотном для дослідження людської природи. Такий баланс приносив йому визнання як серед комерційних замовників, так і в художньому середовищі.
Цікаві факти про творчий шлях Олександра Ктиторчука
- Понад 30 років у професії. Ктиторчук розпочав знімати ще за часів, коли цифрова фотографія тільки входила в Україну. Він пройшов шлях від плівки до сучасних камер і завжди залишався відкритим до нових технологій, не втрачаючи при цьому авторського бачення.
- Власна фотошкола та викладання за кордоном. Окрім роботи в Київській школі фотографії, він проводив майстер-класи в різних країнах, ділячись досвідом портретної зйомки з міжнародною аудиторією. Багато його учнів досі працюють у глянці та рекламній сфері.
- Цитата як філософія. «Художній портрет створюється не стільки камерою, скільки баченням фотографа» — ця думка лягла в основу його педагогіки. Він вчив студентів не просто натискати на кнопку, а бачити історію в кожному обличчі.
- Робота з театром і телебаченням. Окрім зірок шоу-бізнесу, Ктиторчук знімав акторів театру імені Івана Франка та брав участь у телевізійних проєктах, що розширило його впізнаваність далеко за межі фотоспільноти.
- Планова виставка, яка не відбулася. Перед арештом у 2020 році фотограф готував велику персональну виставку в Києві. Проєкт так і не був реалізований через початок судового процесу.
Арешт і чотирирічна судова епопея
У листопаді 2020 року, коли Ктиторчуку було 56 років, його затримали. Розслідування тривало з 2016 року і стосувалося злочинів проти неповнолітніх дівчат. Судовий процес тривав понад чотири роки, частина засідань проходила в закритому режимі. Згідно з матеріалами справи, злочини відбувалися в період 2017–2020 років під час фотосесій.
У січні 2025 року суд визнав Олександра Ктиторчука винним у зґвалтуванні, розбещенні неповнолітніх та виготовленні предметів порнографічного характеру й засудив до 12 років і 10 місяців ув’язнення. Частина строку вже була відбута в слідчому ізоляторі. Додатково суд заборонив йому протягом трьох років займатися діяльністю, пов’язаною з неповнолітніми та молоддю.
За даними BBC Україна, під час процесу Ктиторчук визнав провину та відшкодував потерпілим моральну шкоду. Вирок набув широкого резонансу в медіа та творчому середовищі.
Відлуння вироку: зміни в індустрії та спадщина
Рішення суду стало каталізатором обговорень у модельному бізнесі та фотографічній спільноті. Багато агенцій посилили правила роботи з неповнолітніми: тепер обов’язковим став супровід батьків або представників, чіткі договори та контроль за умовами зйомок. Тема владного дисбалансу між досвідченим фотографом і молодою моделлю вийшла на перший план.
Ктиторчук більше не може займатися діяльністю, пов’язаною з дітьми та підлітками. Його колишні роботи залишаються в архівах, галереях та приватних колекціях. Для одних вони — зразок майстерності психологічного портрета, для інших — нагадування про те, як слава може приховувати небезпечні сторони.
Українська фотографія продовжує розвиватися. Нове покоління авторів частіше говорить про етику, згоду та безпеку на зйомках. Справа Ктиторчука, попри всю її тяжкість, стала однією з точок, з яких почалася ця розмова. Його ім’я тепер нерозривно пов’язане як з яскравими портретами зірок, так і з судовим вироком, що змушує замислитися про відповідальність кожного, хто працює з камерою в руках.
