Сергій Олегович Кислиця народився 15 серпня 1969 року в Києві. Він закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка з відзнакою, здобувши ступінь магістра. З 1992 року розпочав кар’єру в Міністерстві закордонних справ України як стажер і поступово пройшов усі щаблі дипломатичної служби — від аташе до керівних посад.
З лютого 2020 року до грудня 2024-го Кислиця обіймав посаду постійного представника України при Організації Об’єднаних Націй, а також виконував обов’язки посла в Тринідаді і Тобаго та Багамських Островах за сумісництвом. У лютому 2025 року його призначили першим заступником міністра закордонних справ, а 5 січня 2026 року — першим заступником керівника Офісу Президента України.
Його діяльність охоплює протидію російській агресії на міжнародних майданчиках, просування гендерної рівності в дипломатичній службі та участь у складних переговорних процесах. Кислиця відомий чіткою позицією, глибоким знанням міжнародного права та вмінням вести прямі, іноді жорсткі діалоги навіть з опонентами.
Ранні роки та освіта
Київ середини 1960-х — початку 1970-х став для майбутнього дипломата першим великим містом, де формувалися його погляди на світ. Батьківщина, що тільки-но переживала період відносної стабільності, дала йому міцний фундамент — освіту та розуміння цінності міжнародних зв’язків. Уже в шкільні роки Кислиця виявляв інтерес до мов і права, що згодом визначило його шлях.
Після закінчення Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка з відзнакою він опанував не лише українську та російську, а й англійську, іспанську та французьку. Це рідкісне поєднання для дипломата того покоління дало йому перевагу в переговорах, де кожне слово має вагу. Вільне володіння кількома мовами дозволяло читати документи в оригіналі та вловлювати нюанси, недоступні іншим.
Перші кроки в Міністерстві закордонних справ у 1992 році збіглися з часом, коли Україна лише формувала власну зовнішньополітичну ідентичність. Стажер відділу НБСЄ та європейського регіонального співробітництва швидко опанував тонкощі багатосторонньої дипломатії. Робота в Брюсселі — контактна особа з Західноєвропейським союзом та помічник посла в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі — дала практичний досвід взаємодії з європейськими структурами.
Американський досвід та зростання в системі МЗС
Період 2001–2005 років у посольстві України у Вашингтоні став справжньою школою великої політики. Спочатку політичним радником, а згодом радником-посланником з політичних питань Кислиця спостерігав за роботою одного з найпотужніших дипломатичних корпусів світу. Спілкування з американськими колегами, участь у переговорах щодо розширення НАТО та питань європейської безпеки сформували його розуміння балансу сил.
Повернувшись до Києва, у 2006 році він очолив Департамент міжнародних організацій МЗС. На цій посаді Кислиця координував участь України в роботі ООН, Ради Європи та інших структур. Саме тоді почалася його активна робота над гендерною рівністю — темою, яку він проніс через усю кар’єру. У 2006–2011 роках він входив до Керівного комітету Ради Європи з питань рівності жінок і чоловіків, а згодом став заступником голови, а потім і головою відповідної комісії.
Цей напрям не був для нього формальністю. Кислиця реально впливав на стандарти: брав участь у розробці міжнародних документів, а вже як заступник міністра у 2019 році курував гендерний аудит у самому МЗС. Результати аудиту допомогли створити рівніші умови для жінок у дипломатичній службі — від доступу до закордонних відряджень до кар’єрного зростання.
Заступник міністра та робота в Раді Європи
З березня 2014 року, одразу після анексії Криму та початку агресії на Донбасі, Кислиця став заступником міністра закордонних справ. На його плечі лягла важка робота з координації дипломатичної відповіді України. Він представляв країну в Виконавчій раді ЮНЕСКО у 2015–2017 роках, де відстоював питання культурної спадщини та протидії спробам переписування історії.
У цей період особливо виявився його стиль: спокійний, але жорсткий у принципових питаннях. Колеги та партнери відзначали вміння Кислиці знаходити аргументи навіть у найскладніших переговорах. Паралельно він продовжував просувати гендерну рівність — від участі в кампанії HeForShe до впровадження рекомендацій щодо рівного доступу до прийняття рішень у міністерстві.
Постійний представник при ООН: голос України у найскладніші часи
Призначення 18 грудня 2019 року постійним представником при ООН стало вершиною його попередньої кар’єри. 20 лютого 2020 року він вручив вірчі грамоти генеральному секретарю Антоніу Гутеррешу. Менш ніж за два роки після цього почалася повномасштабна війна.
У залах Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї Кислиця став одним із найупізнаваніших голосів України. Його виступи відрізнялися прямою мовою, історичними паралелями та чіткими формулюваннями. Він не уникав гострих формулювань, коли йшлося про агресію, воєнні злочини чи ядерну безпеку.
Особливо запам’ятовувалися моменти, коли він звертався до російської делегації з посиланнями на їхні ж джерела чи проводив паралелі з Нюрнберзьким процесом. Одного разу під час засідання він перейшов на французьку мову, нагадуючи про традиції дипломатії та контрастуючи з мовою, якою звучали накази про злочини. Такі прийоми робили його виступи не лише інформаційними, а й емоційно сильними.
Кислиця активно просував резолюції Генасамблеї щодо агресії проти України, гуманітарних наслідків війни, ядерної безпеки Запорізької АЕС та принципів справедливого миру. Україна за його участі домоглася скликання надзвичайних спеціальних сесій Генасамблеї, коли Рада Безпеки виявилася паралізованою через вето агресора.
Сучасна роль: перший заступник міністра та Офіс Президента
Після звільнення з посади постпреда у грудні 2024 року Кислиця у лютому 2025 року став першим заступником міністра закордонних справ Андрія Сибіги. На цій посаді він продовжував координувати ключові напрямки — від взаємодії з партнерами до переговорних треків.
5 січня 2026 року указом Президента Володимира Зеленського його призначили першим заступником керівника Офісу Президента України. Нова роль посилила його участь у стратегічних рішеннях на найвищому рівні. Кислиця бере участь у координації комунікації з міжнародними партнерами, синхронізації роботи МЗС та Офісу, а також у переговорних процесах.
У липні 2026 року він публічно прокоментував зустріч Зеленського та Трампа в Анкарі, назвавши її однією з найкращих, та відзначив прогрес щодо ліцензій на виробництво ракет до Patriot. Щодо форматів переговорів з Росією Кислиця чітко розмежував: стамбульські зустрічі 2022 року були швидше обміном позиціями, насиченим «аудіоспамом» з історичними лекціями, тоді як реальний переговорний процес з американською участю відбувався в Абу-Дабі та Женеві.
Стиль та особисті якості дипломата
Кислицю часто описують як людини з гострим розумом та залізною витримкою. Він не боїться називати речі своїми іменами, але завжди залишається в межах дипломатичного протоколу. Його сила — у поєднанні глибоких знань міжнародного права з практичним досвідом переговорів у Вашингтоні, Брюсселі та Нью-Йорку.
Особисто Кислиця — людина стримана. Відомо, що він має сина. У вільний час, за словами колег, любить читати та аналізувати історичні документи. Таке поєднання особистого інтересу до історії та професійної діяльності робить його особливо ефективним у питаннях, де потрібно відстоювати правду проти спроб її переписати.
Цікаві факти про Сергія Кислицю
- Володіє п’ятьма іноземними мовами. Під час одного із засідань Ради Безпеки ООН перейшов на французьку, щоб підкреслити контраст між традиційною дипломатією та сучасною риторикою агресора.
- У 2014–2016 роках очолював Комісію Ради Європи з питань рівності жінок і чоловіків. Саме тоді вдалося просунути низку стандартів, які Україна згодом впроваджувала на національному рівні.
- Обіймав посади надзвичайного і повноважного посла України в Тринідаді і Тобаго та Багамських Островах за сумісництвом — рідкісний досвід для українського дипломата, який працював переважно в Європі та США.
- Курував проведення гендерного аудиту в МЗС України у 2019 році. Результати допомогли покращити умови для жінок у дипломатичній службі.
- За час роботи постпредом при ООН виступав на сотнях засідань Ради Безпеки та Генасамблеї, ставши одним із найактивніших захисників позиції України в найскладніший період новітньої історії.
Його призначення першим заступником керівника Офісу Президента у 2026 році підкреслює довіру керівництва до людини, яка десятиліттями відстоювала українські інтереси на найвищих міжнародних майданчиках.
Хронологія ключових посад
Для зручності наведемо основні етапи кар’єри Сергія Кислиці у структурованому вигляді.
| Період | Посада | Ключові напрямки роботи |
|---|---|---|
| 1992–2006 | Стажер, секретар, помічник посла (Бельгія, США) | Набуття досвіду багатосторонньої та двосторонньої дипломатії |
| 2006–2014 | Директор Департаменту міжнародних організацій МЗС | Координація участі України в ООН та Раді Європи, гендерна рівність |
| 2014–2020 | Заступник міністра закордонних справ | Дипломатична відповідь на агресію, ЮНЕСКО, гендерний аудит МЗС |
| 2020–2024 | Постійний представник при ООН (з сумісництвом у Карибському регіоні) | Захист позиції України в Раді Безпеки, просування резолюцій |
| 2025–2026 | Перший заступник міністра закордонних справ | Координація зовнішньої політики та переговорів |
| З січня 2026 | Перший заступник керівника Офісу Президента України | Стратегічна координація на найвищому рівні, взаємодія з партнерами |
Дані про кар’єру узгоджуються з офіційними матеріалами Міністерства закордонних справ України та публічними джерелами.
Кожен новий етап кар’єри Кислиці — це не просто підвищення, а нова площина відповідальності, де його досвід і принциповість продовжують працювати на Україну.
Сьогодні Сергій Олегович Кислиця залишається однією з ключових фігур української дипломатії. Його шлях показує, як поєднання професійної майстерності, мовної підготовки та внутрішньої стійкості дозволяє ефективно захищати національні інтереси навіть у найтурбулентніші часи. Розмова про таких людей триває — разом із викликами, які вони допомагають долати.
