Авторизація
Яна Брусенцова

Яна Брусенцова

0
Вподобань · 2,405 переглядів
Зареєстрований з Вівторок, 22 квітня 2014, 09:04 Останній вхід 3 років тому
Тип профілю Експерт
 
Інформація відсутня
Про мене
  • Ресурсний центр

  • Регіон
    Київ
Друзі
Groups

Якщо говорити про громадські ініціативи або іншими словами про участь громадськості у вирішенні питань місцевого значення, то тут треба розуміти, що законодавство, зокрема, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає три основні інструменти: збори громадян, громадські слухання та місцеві ініціативи. Можливість їх застосування, дійсно, в більшій своїй залежить від бажання органів місцевого самоврядування. В чому таке бажання виявляється: в алгоритмі дій, які мають здійснити ініціатори, щоб внести якусь пропозицію ОМС, а вони, на жаль, бувають дуже складні для виконання. Тому в першу чергу треба починати з моніторингу порядків, положень, які затверджені радами і передбачають ці механізми. Якщо вони дійсно складні, то треба ставити питання про їх спрощення, а тут вже необхідно звертатися або до окремих депутатів місцевих рад, щоб вони ініціювали внесення змін до таких локальних документів, чи до сільського, селищного, міського голови з тими ж пропозиціями.
Стимулювати окремих посадових осіб місцевого самоврядування, про що ви питаєте, не має необхідності, оскільки в ситуації з поданням пропозицій громадськістю, суб'єктом, який має працювати з такими пропозиціями є рада. Окремі посадові особи місцевого самоврядування таких питань не мають вирішувати.

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Як ініціювати місцеву ініціативу?' у форумі. 16/10/2019

Відповідь на це запитання міститься в ст. 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з наведеними у ній нормами члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Тобто на місцевому рівні має бути прийнято або Положення про місцеві ініціативи, які затверджуються представницьким органом, яким є рада, або механізм запровадження місцевої ініціативи повине бути закріплений в статуті територіальної громади. Якщо таке Положення є, його треба детально вивчити: всі етапи, які мають бути дотримані ініціаторами місцевої ініціативи. Як показує практика, вони у всіх громадах різні.
А тепер щодо механізмів гарантування потрапляння ініціатив на засідання сесії. Законодавець про це вже попіклувався. в тій же ст. 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
Більше того, передбачається, що рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Детальніше...

Щоб відповісти на це запитання необхідно звернутися до Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 05.11.2008 № 976. Саме цей Порядок визначає процедуру сприяння проведенню
інститутами громадянського суспільства та громадськими радами, утвореними відповідно до Типового положення про громадську раду
при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та
Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики", громадської експертизи діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Нагадаю, що військово-цивільні адміністрації відповідно до Закону України від 03.02.2015 № 141-VIII"Про військово-цивільні адміністрації" це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.
Тобто положення Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади прямо орієнтовані на взаємодію іститутами громадянського суспільства та органів державної влади (в нашій ситуації - тимчасових державних в якості ВЦА).
Тепер більш детально щодо того як працює механізм громадської експертизи. Як було анонсовано, алгоритм її втілення міститься в Порядку, про який згадано вище. Отже, щоб експертизу було розпочато, необхідно на пешому етапі сформувати запит до ВЦА. Щодо цього в п. 3 Порядку зазначається, що орган виконавчої влади сприяє інституту громадянського суспільства у проведенні громадської експертизи у разі надходження
від нього письмового запиту із зазначенням:
його найменування, відомостей про легалізацію, місцезнаходження та електронної адреси (за наявності);
предмета і мети громадської експертизи;
переліку документів, необхідних для проведення громадської експертизи;
адреси, за якою надсилається відповідь на запит, або прізвища, ім'я та по батькові особи, уповноваженої одержати таку
відповідь, її контактного телефону і електронної адреси (за наявності).
Громадська рада у письмовому запиті до органу виконавчої влади зазначає інформацію, передбачену абзацами третім - п’ятим
цього пункту, та подає копію протоколу засідання, на якому було прийнято рішення про проведення громадської експертизи.
В свою чергу, орган виконавчої влади після надходження від інституту громадянського суспільства, громадської ради письмового запиту
щодо проведення громадської експертизи:
1) видає протягом семи робочих днів наказ (розпорядження) про проведення такої експертизи із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення взаємодії з інститутом громадянського суспільства, громадською радою, зміст якого доводить до відома інституту громадянського суспільства, громадської ради, що ініціює проведення громадської експертизи, протягом трьох робочих днів з моменту його видання;
2) утворює у разі потреби робочу групу із залученням представників інституту громадянського суспільства, громадської ради, що ініціює проведення громадської експертизи;
3) розміщує протягом семи робочих днів інформацію про надходження запиту щодо проведення громадської експертизи, текст наказу (розпорядження) та заходи, здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння її проведенню, на власному веб-сайті;
4) подає інституту громадянського суспільства, громадській раді документи або завірені в установленому порядку їх копії чи надсилає їх в електронній формі протягом п’яти робочих днів з моменту видання наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи. У разі коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк надання документів може бути продовжено до 20 робочих днів.
Слід враховувати, що у проведенні громадської експертизи може бути відмовлено у разі, коли її предмет та мета суперечать законодавству, виходять за межі компетенції відповідного органу виконавчої влади або коли запит щодо проведення громадської експертизи не відповідає
вимогам, визначеним пунктом 3 цього Порядку. В такому разі орган виконавчої влади протягом семи робочих днів після надходження
запиту повідомляє інституту громадянського суспільства, громадській раді про відмову у проведенні громадської експертизи з чітким обґрунтуванням і зазначенням підстав для відмови.
Зауважу, що день видання наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи є датою початку проведення громадської
експертизи.
Експертні пропозиції, підготовлені за результатами громадської експертизи інститутом громадянського суспільства, громадською радою , подаються органу виконавчої влади у письмовій та електронній формі із зазначенням:
інформації про ініціатора громадської експертизи; предмета і мети громадської експертизи; відомостей про експертів, які
проводили експертизу;
обґрунтованої оцінки діяльності органу виконавчої влади та ефективності прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації
владних повноважень;
пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем та підвищення ефективності діяльності органу виконавчої влади.
У разі утворення робочої групи в експертних пропозиціях зазначаються відомості про проведені засідання такої робочої
групи.
Увага! Експертні пропозиції повинні стосуватися повноважень органу виконавчої влади та містити чіткі рекомендації і заходи з їх
впровадження.
У разі коли ініціатор громадської експертизи не подав експертні пропозиції у тримісячний строк від початку проведення
громадської експертизи, експертиза вважається такою, що не відбулася.
А тепер щодо того, чи може ініціатором бути засіб масової інформації. З цього приводу в Порядку зазначається, що під іститутами громадянського суспільства слід розуміти громадські об’єднання, професійні спілки та їх об’єднання, творчі спілки, організації роботодавців та їх
об’єднання, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та
інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства.
Як бачите, засоби масової інформації є в цьому переліку, отже, відповідь - так.

Детальніше...

Щодо Вашого запитання. Щоб втілити в життя ініціативу, необхідно скористатися положеннями Положення про громадьську раду, яке затверджене радою. На практиці за основу для розроблення Положення на локальному рівні використовують Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затверджене постановою КМУ від 03.11.2010 № 996. Якщо його проаналізувати, то можна побачити, що до основних завдань громадської ради віднесено:

сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;
сприяння врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної, регіональної політики;
сприяння залученню представників заінтересованих сторін до проведення консультацій з громадськістю та моніторингу результатів формування та реалізації державної, регіональної політики;
проведення відповідно до законодавства громадського моніторингу за діяльністю органу виконавчої влади;
здійснення підготовки експертних пропозицій, висновків, аналітичних матеріалів з питань формування та реалізації державної, регіональної політики.

Ймовірно, схожі завдання містяться і в Положенні про громадську раду, затвердженому радою. З усіх перелічених завдань пропоную звернути увагу на останнє, в якому йдеться про здійснення підготовки пропозицій, висновків, аналітичних матеріалів, яким можна скористатися, щоб сформувати групу інспекторів (експертів), яка буде працювати над розробкою пропозицій тощо.

Йдемо далі по Положенню. Ним передбачається, що громадська рада відповідно до покладених на неї завдань:

1) готує та подає органу виконавчої влади пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю;
2) готує та подає органу виконавчої влади пропозиції щодо організації консультацій з громадськістю, у тому числі щодо залучення представників заінтересованих сторін;
3) готує та подає органу виконавчої влади обов’язкові для розгляду пропозиції, висновки, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері, підготовки проектів нормативно-правових актів, удосконалення роботи органу;
4) проводить громадський моніторинг за врахуванням органом виконавчої влади пропозицій та зауважень громадськості, забезпеченням ним прозорості та відкритості своєї діяльності, а також дотриманням нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції;
5) інформує громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання, подає в обов’язковому порядку відповідні відомості органу виконавчої влади для оприлюднення на його офіційному веб-сайті та будь-яким іншим способом;
6) збирає, узагальнює та подає органу виконавчої влади пропозиції громадськості щодо вирішення питань, які мають важливе суспільне значення;
7) готує та оприлюднює щорічний звіт про свою діяльність.

Тут акцентую вашу увагу на пункті третьому, в якому передбачається, що громадська рада готує та подає органу виконавчої влади обов’язкові для розгляду пропозиції, висновки, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері, підготовки проектів нормативно-правових актів, удосконалення роботи органу. Це є зайвим підтвердженням того, що громадська рада може розробляти свої пропозиції, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері.

Ну і врешті-решт зауважу на п. 5 Типового положення про громадську раду, в якому перелічені права ради. В ньому зазначається, що рада має право:

1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо);
2) залучати до своєї роботи працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців (за згодою);
3) організовувати і проводити семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші публічні заходи;
4) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для забезпечення діяльності ради;
5) отримувати від органу виконавчої влади проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю;
6) проводити відповідно до законодавства громадську експертизу діяльності органу виконавчої влади та громадську антикорупційну експертизу нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів, розроблених органом виконавчої влади.

Одразу звертаю вашу увагу на підпункт 1 цього пункту, в якому прямо визначено, що громадська рада має право утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо). Відповідно до цього ппідпункту можна утворити експертну групу шляхом прийняття громадською радою відповідного рішення. Наступним рішення буде затвердження пропозицій, які подаються на розгляд відповідному органу місцевого самоврядування.

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Земельне законодавство та ОМС' у форумі. 21/08/2015

Звертаю увагу всіх представників отрагнів місцевого самоврядування.

У разі прийняття законопроекту, про який йшлося в попередніх дописах, зміниться порядок погодження проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Законопроектом внесяться зміни до 186-1 Земельного кодексу України шляхом, в тому числі, викладення в новій редакції частини першої цієї статті. Пропонується передбачити, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню як з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику та здійснює державний нагляд (контроль) у сфері земельних відносин, так із структурним підрозділом районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Таким чином визначається два органи, які обов’язково мають здійснювати погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок незалежно від їх цільового призначення та мети надання: чи то земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, чи житлової та громадської забудови для містобудівних потреб тощо.
На мій погляд недоцільно було б запроваджувати норму, яка зобов’язує здійснювати погодження всіх проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідними органів у сфері містобудування та архітектури. Це: ускладнить та подовжить у часі процес погодження землевпорядної документації. Крім того погодження, наприклад, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається для ведення городництва, на яких спорудження капітальних будівель і споруд відповідно до ст. 36 Земельного кодексу України, не допускається, буде мати лише формальне значення.

Тож, відстежуйте долю зазанченого законопроекту.

Детальніше...

Погоджуюся з Вами, Сергію. Так, передбачає, але...

1. Щодо «створення єдиної мережі спостережень».

Спостерження є однією із складових державної системи моніторингу довкілля, що випливає з визначення «державна система моніторингу довкілля». Здійснення спостереження відповідно до п. 7 Положення про державну систему моніторингу довкілля є одним із основних завдань суб’єктів державної системи моніторингу довкілля і проводиться ними залежно від їх повноважень. Кожен суб’єкт спостережень формує власну мережу спостережень, яка може складатися з пунктів (лабораторій). Наприклад, спостереження за рівнем забруднення атмосфери здійснюють на спеціальних постах. Постом спостереження називається місце, на якому розміщують спеціально обладнаний павільйон або автомобіль.
Сьогодні часто виникає дублювання здійснення спостереження різними суб’єктами моніторингу за одними і тими ж об’єктами, що не є доцільним та раціональним. Тому, дійсно, створення єдиної мережі спостережень надасть змогу уникнути такого дублювання. В той же час додатковим банком даних, який надасть змогу виявляти дублювання постів (пунктів) спостережень у суб’єктів моніторингу і уникати їх в подальшому може стати єдина інформаційно-аналітична система (об’єднаний банк інформаційних ресурсів державної системи моніторингу довкілля).
Державна цільова екологічна програма проведення моніторингу навколишнього природного середовища також спрямована на поєднання зусиль усіх суб`єктів системи моніторингу щодо виключення дублювання та включення додаткових функцій з моніторингу, створення єдиної мережі спостережень після оптимізації її елементів та програм спостережень, вдосконалення технічного, методичного, метрологічного та наукового забезпечення функціонування єдиної мережі спостережень. Крім того з метою забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів суб`єктів системи моніторингу довкілля цим документом також було передбачено створення та забезпечення функціонування єдиної автоматизованої підсистеми збору, оброблення, аналізу і збереження даних та інформації, отриманих в результаті здійснення моніторингу.

Така система стане складовою державної системи моніторингу довкілля (її підсистемою) і буде містити інформаційні ресурси всіх суб’єктів державної системи моніторингу довкілля.Тобто джерелами наповнення системи мають стати інформаційні відомості від суб’єктів моніторингу щодо входять до складу їх мереж спостережень. Структуру такої системи бажано будувати за основними об’єктами довкілля, відносно яких здійснюється державний моніторинг: атмосферне повітря, поверхневі води тощо. Крім того є необхідність закріплення відповідального за веденням такої системи, наприклад, Мінприроди.
Станом на сьогодні інформація, отримана в результаті моніторингу довкілля, розміщується у відомчих базах даних різних суб’єктів моніторингу, які не завжди структуровані для використання в державній системі моніторингу довкілля.

2. Щодо «оптимізації наявної організаційно-інформаційної структури системи моніторингу».
Нині державна система моніторингу довкілля грунтується на використанні існуючих організаційних структур суб'єктів моніторингу (п. 11 Положення про державну систему моніторингу довкілля). Відповідно використовуються інформаційні ресурси (відомчі бази) окремих суб’єктів моніторингу. Такий підхід часто призводить до дублювання зусиль, знижує ефективність усієї системи моніторингу й утрудняє доступ до необхідної інформації. Тому виникла необхідність в оптимізації такої структури (відповідно має відбудися і оптимізація в частині інформаційної структури). Проект Концепції не уточнює, в чому полягає оптимізація організаційно-інформаційної структури системи моніторингу. Наприклад, чи передбачається, зокрема, створення єдиної інформаційно-аналітичної системи? Чи така оптимізація буде здійснена лише в частині скасування дублюючих функцій суб’єктів моніторингу, а відповідно і інформації, яку вони отримують під час здійснення моніторингу?

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Земельне законодавство та ОМС' у форумі. 07/08/2015

Є також пропозиції щодо повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику та здійснює державний нагляд (контроль) у сфері земельних відносин.

Так, законопроектом пропонується ст. 151 Земельного кодексу України викласти в новій редакції. Таким чином зазначений центральний орган наділяється новим повноваженням (п. «и») щодо «прийняття рішень щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок». Діюча редакція ст. 212 Земельного кодексу України визначає, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. В юридичні практиці під час подання позовних заяв, предметом яких є самовільно зайняті земельні ділянки, зокрема, в частині застосування ст. 212 Земельного кодексу України, вже довгий час не застосовується поняття «повернення», натомість під час судових розглядів ставиться питання про «звільнення» самовільно зайнятої земельної ділянки. Отже в даній ситуації можна говорити про тотожність понять «звільнення» та «повернення». В такому разі п. «и» ст. 151 законопроекту протиріче ст. 212 Земельного кодексу України. Враховуючи, що вирішення питання відносно самовільно зайнятих земельних ділянок вимагає встановлення низки фактів, дослідження певних доказів, пропонується питання прийняття рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок залишити лише в повноваженнях судових органів. Тому пропонується п. «и» виключити зі ст. 151 законопроекту.

Які будуть думки з приводе означених пропозицій?

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Земельне законодавство та ОМС' у форумі. 07/08/2015

Щодо проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо делегування повноважень органам місцевого самоврядування з розпорядження землями державної власності і посилення державного контролю за використанням та охороною земель".

Звертаю увагу, що законопроектом пропонується ст. 9 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження Київської та Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин викласти в новій редакції. Крім того пропонується внести зміни до ст. 12 цього Кодексу, яка наводить перелік повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері земельних відносин. В цих статтях пропонується (п. «е») наділити зазначені ради повноваженнями щодо «проведення відповідно до законодавства моніторингу земель». Відповідно до Положення про моніторинг земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. № 661 моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також проведення оцінки: стану використання земельних ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості грунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури грунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, заток,водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами. Об’єкти моніторингу землі, визначені вказаним Положенням є об’єктами державної системи моніторингу довкілля (Положення про державну систему моніторингу довкілля затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391). Положення про державну систему моніторингу довкілля, як і Положення про моніторинг земель визначає коло суб’єктів, які здійснюють моніторинг земель. Органи місцевого самоврядування не є суб'єктами моніторингу земель. Пояснення цьому можна надати враховуючи специфічність завдань, які ставляться перед суб'єктами моніторингу (зйомка, обстеження вишукування тощо). Враховуючи зазнчене постає запитання: чи доцільно наділяти органи місцевого самоврядування такими повноваженнями, здійснення яких вимагають специфічних знань?
Тому є пропозиція виключити п. «е» зі ст. 9 та п. «е» зі ст. 12 законопроекту. В такому разі здійснення моніторингу земель має залишитися за тими органами, які його здійснюють і сьогодні (Мінагрополітики, Держгеокадастр тощо).

Хотілося б почути думку з цього приводу.

Детальніше...

Також, на мою думку, є необхідність і доцільність забезпечити вільний доступ до такої системи органів місцевого самоврядування. Цього можна досягти шляхом розроблення нормативно-правого акта, який визначить порядок доступу органів місцевого самоврядування до єдиної інформаціно-аналітичної системи та використання її інформації.
Враховуючи зазначене є необхідність розділ «Шляхи і способи розв’язання проблеми” проекту Концепції реформування державної системи моніторингу довкілля після нового абзацу дванадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«вільного доступу до єдиної інформаційно-аналітичної системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування».

Детальніше...

В доповнення до попереднього допису. Я би, наприклад, пропонувала:
- розділ «Мета і строки реалізації Концепції» проекту Концепції реформування державної системи моніторингу довкілля після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

«створення єдиної інформаційно-аналітичної системи (об’єднаного банку інформаційних ресурсів державної системи моніторингу довкілля)»;

- розділ «Шляхи і способи розв’язання проблеми” проекту Концепції реформування
державної системи моніторингу довкілля після абзацу одинадцятого новим абзацом такого змісту:

«створення єдиної інформаційно-аналітичної системи»;

Детальніше...

Щодо проекту Концепції, про яку йшлося в попередньому дописі.
Приводжу нижче інформацію для роздумів...

Органи місцевого самоврядування не є суб’єктами державної системи моніторингу довкілля і відповідно не завжди вовлодіють інформацією про стан довкілля.
Як показує практика і про що було зазначено в пояснювальній записці до проекту Концепції реформування державної системи моніторингу довкілля, діюча державна система моніторингу довкілля далека від досконалої. Однією із складових проблем, які сьогодні виникають в цій системі є відсутність єдиної інформаційної бази про стан довкілля, що не дає змоги органам місцевого самоврядування отримувати необхідну для виконання ними повноважень інформації. Тобто існує ситуація, коли органи місцевого самоврядування в більшості регіонах залишаються в інформаційному вакуумі відносно отримання даних від суб’єктів системи моніторингу довкілля щодо стану довкілля.

При цьому питання інформування органів місцевого самоврядування про стан довкілля сьогодні врегульоване Положенням про порядок інформаційної взаємодії органів Мінекоресурсів України та інших суб'єктів системи моніторингу довкілля при здійсненні режимних спостережень за станом довкілля КНД 211.0.1.101-02, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2002 р. № 323. Цей документ встановлює єдині загальні вимоги до порядку інформаційної взаємодії суб'єктів державної системи моніторингу довкілля щодо режимних спостережень на державному рівні функціонування цієї системи, визначає основні принципи інформатизації співробітництва, загальний порядок формування, отримання та надання інформації щодо режимних спостережень за станом довкілля. Так, п. 4.1 Положення одним з основних завдань суб'єктів системи моніторингу довкілля при здійсненні режимних спостережень відповідно до компетенції визначив інформаційне обслуговування органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення інформацією про стан довкілля населення країни і міжнародних організацій.

Крім того в Державній цільовій екологічній програмі проведення моніторингу навколишнього природного середовища, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1376 зазначено, що її метою є забезпечення розвитку єдиної державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, спрямованого на, зокрема, надання органам місцевого самоврядування і населенню своєчасної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, підвищення рівня екологічних знань громадян.

Тобто виходить ситуація, коли механізм оповіщення органів місцевого самоврядування є, а самої інформації, систематизованої, немає. Це, на мій погляд, є однією з основних проблем, з якими сьогодні стикаються представники органів місцевого самоврядування. Отже, врегулювання такого питання також бажано передбачити в Концепції.
Як вважаєте?

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Земельне законодавство та ОМС' у форумі. 27/07/2015

Зауважую на основних положеннях, які пропонує унормувати вказаний у попередньому дописі законопроект. Вони визначені, зокрема, в Аналізі регуляторного впливу (додається до законопроекту).

Отже, законопроект покликаний удосконалити земельні відносини шляхом:
- делегування повноважень органам місцевого самоврядування з розпорядження землями державної власності;
- передачі від районних державних адміністрацій до сільських, селищних, міських рад повноваження щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на
місцевості) та зміни цільового призначення земельних ділянок приватної
власності;
- визначення правового режиму земель колективної власності шляхом визначення правових засад переходу таких земель та інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які судом визнані відумерлою спадщиною, та невитребуваних земельних часток (паїв) у комунальну власність;
- спрощення процедури отримання земельних ділянок у власність та користування, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за набувачем земельної ділянки,шляхом скасування необхідності отримувати дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою;
- посилення державного контролю за використанням та охороною земель державної, комунальної та приватної форми власності, усунення дублювання
функцій та скорочення наглядових органів шляхом визначення єдиного органу
виконавчої влади, який здійснюватиме такий контроль та надання йому більш
широких повноважень.

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Земельне законодавство та ОМС' у форумі. 27/07/2015

Від початку реофрми децентралізації влади та передачі низки повноважень на місця дуже гостро постали земельні питання (особливо в частині розпорядження землями державної власності). Представники органів місцевого самоврядування чекають на отримання ними вказаних повноважень, що на їх думку надасть можливість більш ефективно захищати та відстоювати інтереси територіальних громад.

Тому прошу всіх небайдужих долучитися до вивчення та аналізу чергового законопроекту, який з'вився на офіційному сайті Мінрегіона 24.07.15 р.

Йдеться про проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо делегування повноважень органам місцевого самоврядування з розпорядження землями державної власності і посилення державного контролю за використанням та охороною земель".

З повним текстом проекту можна ознайомитись за посиланням: www.minregion.gov.ua/regulatory/proekty-...ganam-miscev-990026/

Пам'ятайте, що пропозиції до вказаного документа приймаються лише протягом місяця з дня опублікування.

Детальніше...

Префект

Децентралізація

Навіщо змінювати Конституцію у частині децентралізації