Авторизація
Все відео

Якщо говорити про громадські ініціативи або іншими словами про участь громадськості у вирішенні питань місцевого значення, то тут треба розуміти, що законодавство, зокрема, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає три основні інструменти: збори громадян, громадські слухання та місцеві ініціативи. Можливість їх застосування, дійсно, в більшій своїй залежить від бажання органів місцевого самоврядування. В чому таке бажання виявляється: в алгоритмі дій, які мають здійснити ініціатори, щоб внести якусь пропозицію ОМС, а вони, на жаль, бувають дуже складні для виконання. Тому в першу чергу треба починати з моніторингу порядків, положень, які затверджені радами і передбачають ці механізми. Якщо вони дійсно складні, то треба ставити питання про їх спрощення, а тут вже необхідно звертатися або до окремих депутатів місцевих рад, щоб вони ініціювали внесення змін до таких локальних документів, чи до сільського, селищного, міського голови з тими ж пропозиціями.
Стимулювати окремих посадових осіб місцевого самоврядування, про що ви питаєте, не має необхідності, оскільки в ситуації з поданням пропозицій громадськістю, суб'єктом, який має працювати з такими пропозиціями є рада. Окремі посадові особи місцевого самоврядування таких питань не мають вирішувати.

Детальніше...

Яна Брусенцова відповідь у темі 'Як ініціювати місцеву ініціативу?' у форумі. 16/10/2019

Відповідь на це запитання міститься в ст. 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з наведеними у ній нормами члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Тобто на місцевому рівні має бути прийнято або Положення про місцеві ініціативи, які затверджуються представницьким органом, яким є рада, або механізм запровадження місцевої ініціативи повине бути закріплений в статуті територіальної громади. Якщо таке Положення є, його треба детально вивчити: всі етапи, які мають бути дотримані ініціаторами місцевої ініціативи. Як показує практика, вони у всіх громадах різні.
А тепер щодо механізмів гарантування потрапляння ініціатив на засідання сесії. Законодавець про це вже попіклувався. в тій же ст. 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
Більше того, передбачається, що рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Детальніше...

Щоб відповісти на це запитання необхідно звернутися до Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 05.11.2008 № 976. Саме цей Порядок визначає процедуру сприяння проведенню
інститутами громадянського суспільства та громадськими радами, утвореними відповідно до Типового положення про громадську раду
при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та
Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики", громадської експертизи діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Нагадаю, що військово-цивільні адміністрації відповідно до Закону України від 03.02.2015 № 141-VIII"Про військово-цивільні адміністрації" це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.
Тобто положення Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади прямо орієнтовані на взаємодію іститутами громадянського суспільства та органів державної влади (в нашій ситуації - тимчасових державних в якості ВЦА).
Тепер більш детально щодо того як працює механізм громадської експертизи. Як було анонсовано, алгоритм її втілення міститься в Порядку, про який згадано вище. Отже, щоб експертизу було розпочато, необхідно на пешому етапі сформувати запит до ВЦА. Щодо цього в п. 3 Порядку зазначається, що орган виконавчої влади сприяє інституту громадянського суспільства у проведенні громадської експертизи у разі надходження
від нього письмового запиту із зазначенням:
його найменування, відомостей про легалізацію, місцезнаходження та електронної адреси (за наявності);
предмета і мети громадської експертизи;
переліку документів, необхідних для проведення громадської експертизи;
адреси, за якою надсилається відповідь на запит, або прізвища, ім'я та по батькові особи, уповноваженої одержати таку
відповідь, її контактного телефону і електронної адреси (за наявності).
Громадська рада у письмовому запиті до органу виконавчої влади зазначає інформацію, передбачену абзацами третім - п’ятим
цього пункту, та подає копію протоколу засідання, на якому було прийнято рішення про проведення громадської експертизи.
В свою чергу, орган виконавчої влади після надходження від інституту громадянського суспільства, громадської ради письмового запиту
щодо проведення громадської експертизи:
1) видає протягом семи робочих днів наказ (розпорядження) про проведення такої експертизи із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення взаємодії з інститутом громадянського суспільства, громадською радою, зміст якого доводить до відома інституту громадянського суспільства, громадської ради, що ініціює проведення громадської експертизи, протягом трьох робочих днів з моменту його видання;
2) утворює у разі потреби робочу групу із залученням представників інституту громадянського суспільства, громадської ради, що ініціює проведення громадської експертизи;
3) розміщує протягом семи робочих днів інформацію про надходження запиту щодо проведення громадської експертизи, текст наказу (розпорядження) та заходи, здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння її проведенню, на власному веб-сайті;
4) подає інституту громадянського суспільства, громадській раді документи або завірені в установленому порядку їх копії чи надсилає їх в електронній формі протягом п’яти робочих днів з моменту видання наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи. У разі коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк надання документів може бути продовжено до 20 робочих днів.
Слід враховувати, що у проведенні громадської експертизи може бути відмовлено у разі, коли її предмет та мета суперечать законодавству, виходять за межі компетенції відповідного органу виконавчої влади або коли запит щодо проведення громадської експертизи не відповідає
вимогам, визначеним пунктом 3 цього Порядку. В такому разі орган виконавчої влади протягом семи робочих днів після надходження
запиту повідомляє інституту громадянського суспільства, громадській раді про відмову у проведенні громадської експертизи з чітким обґрунтуванням і зазначенням підстав для відмови.
Зауважу, що день видання наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи є датою початку проведення громадської
експертизи.
Експертні пропозиції, підготовлені за результатами громадської експертизи інститутом громадянського суспільства, громадською радою , подаються органу виконавчої влади у письмовій та електронній формі із зазначенням:
інформації про ініціатора громадської експертизи; предмета і мети громадської експертизи; відомостей про експертів, які
проводили експертизу;
обґрунтованої оцінки діяльності органу виконавчої влади та ефективності прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації
владних повноважень;
пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем та підвищення ефективності діяльності органу виконавчої влади.
У разі утворення робочої групи в експертних пропозиціях зазначаються відомості про проведені засідання такої робочої
групи.
Увага! Експертні пропозиції повинні стосуватися повноважень органу виконавчої влади та містити чіткі рекомендації і заходи з їх
впровадження.
У разі коли ініціатор громадської експертизи не подав експертні пропозиції у тримісячний строк від початку проведення
громадської експертизи, експертиза вважається такою, що не відбулася.
А тепер щодо того, чи може ініціатором бути засіб масової інформації. З цього приводу в Порядку зазначається, що під іститутами громадянського суспільства слід розуміти громадські об’єднання, професійні спілки та їх об’єднання, творчі спілки, організації роботодавців та їх
об’єднання, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та
інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства.
Як бачите, засоби масової інформації є в цьому переліку, отже, відповідь - так.

Детальніше...

Щодо Вашого запитання. Щоб втілити в життя ініціативу, необхідно скористатися положеннями Положення про громадьську раду, яке затверджене радою. На практиці за основу для розроблення Положення на локальному рівні використовують Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затверджене постановою КМУ від 03.11.2010 № 996. Якщо його проаналізувати, то можна побачити, що до основних завдань громадської ради віднесено:

сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;
сприяння врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної, регіональної політики;
сприяння залученню представників заінтересованих сторін до проведення консультацій з громадськістю та моніторингу результатів формування та реалізації державної, регіональної політики;
проведення відповідно до законодавства громадського моніторингу за діяльністю органу виконавчої влади;
здійснення підготовки експертних пропозицій, висновків, аналітичних матеріалів з питань формування та реалізації державної, регіональної політики.

Ймовірно, схожі завдання містяться і в Положенні про громадську раду, затвердженому радою. З усіх перелічених завдань пропоную звернути увагу на останнє, в якому йдеться про здійснення підготовки пропозицій, висновків, аналітичних матеріалів, яким можна скористатися, щоб сформувати групу інспекторів (експертів), яка буде працювати над розробкою пропозицій тощо.

Йдемо далі по Положенню. Ним передбачається, що громадська рада відповідно до покладених на неї завдань:

1) готує та подає органу виконавчої влади пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю;
2) готує та подає органу виконавчої влади пропозиції щодо організації консультацій з громадськістю, у тому числі щодо залучення представників заінтересованих сторін;
3) готує та подає органу виконавчої влади обов’язкові для розгляду пропозиції, висновки, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері, підготовки проектів нормативно-правових актів, удосконалення роботи органу;
4) проводить громадський моніторинг за врахуванням органом виконавчої влади пропозицій та зауважень громадськості, забезпеченням ним прозорості та відкритості своєї діяльності, а також дотриманням нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції;
5) інформує громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання, подає в обов’язковому порядку відповідні відомості органу виконавчої влади для оприлюднення на його офіційному веб-сайті та будь-яким іншим способом;
6) збирає, узагальнює та подає органу виконавчої влади пропозиції громадськості щодо вирішення питань, які мають важливе суспільне значення;
7) готує та оприлюднює щорічний звіт про свою діяльність.

Тут акцентую вашу увагу на пункті третьому, в якому передбачається, що громадська рада готує та подає органу виконавчої влади обов’язкові для розгляду пропозиції, висновки, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері, підготовки проектів нормативно-правових актів, удосконалення роботи органу. Це є зайвим підтвердженням того, що громадська рада може розробляти свої пропозиції, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері.

Ну і врешті-решт зауважу на п. 5 Типового положення про громадську раду, в якому перелічені права ради. В ньому зазначається, що рада має право:

1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо);
2) залучати до своєї роботи працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців (за згодою);
3) організовувати і проводити семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші публічні заходи;
4) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для забезпечення діяльності ради;
5) отримувати від органу виконавчої влади проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю;
6) проводити відповідно до законодавства громадську експертизу діяльності органу виконавчої влади та громадську антикорупційну експертизу нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів, розроблених органом виконавчої влади.

Одразу звертаю вашу увагу на підпункт 1 цього пункту, в якому прямо визначено, що громадська рада має право утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо). Відповідно до цього ппідпункту можна утворити експертну групу шляхом прийняття громадською радою відповідного рішення. Наступним рішення буде затвердження пропозицій, які подаються на розгляд відповідному органу місцевого самоврядування.

Детальніше...

Яким чином у 2020 році будуть здійснюватися видатки на надання пільг та субсидій населенню та виплату допомог сім’ям з дітьми?

Відповідно до проекту Державного бюджету на 2020 рік та положень законопроекту № 2144 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (відповідні зміни передбачається внести до статей 87, 89, 102 Бюджетного кодексу), починаючи з 2020 року надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу не передбачається. Видатки на ці цілі здійснюватимуться Міністерством соціальної політики України за окремою бюджетною програмою (на 2020 рік передбачається 47,6 млрд грн).
Також Міністерству соціальної політики України передаються видатки на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, особам, які не мають права на пенсію, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомоги по догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку (на 2020 рік передбачається 59,5 млрд грн).
Таким чином, видатки на фінансування пільг окремим категоріям громадян, субсидій, а також державної соціальної допомоги відповідним категоріям населення не будуть здійснюватися з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету. Такі видатки будуть фінансуватися безпосередньо з державного бюджету Міністерством соціальної політики України.

Детальніше...

За якими параметрами буде здійснюватися горизонтальне вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів на 2020 рік?

Горизонтальне вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів на 2020 рік здійснено відповідно до вимог статей 98 – 100 та пункту 242 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Вирівнювання здійснено щодо:
– 24 обласних бюджетів окремо за надходженням податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств;
– 113 бюджетів міст обласного значення, 448 районних бюджетів та 859 бюджетів об’єднаних територіальних громад за надходженнями податку на доходи фізичних осіб.
Розрахунок здійснено з урахуванням параметрів, наведених у долученому файлі.
Базову дотацію отримують бюджети, у яких індекс податкоспроможності < 0,9, або надходження на 1 жителя менше:
2 335,89 грн – з податку на доходи фізичних осіб для бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад;
584,55 грн – з податку на доходи фізичних осіб для обласних бюджетів;
115,51 грн – з податку на прибуток підприємств для обласних бюджетів.
Базову дотацію з державного бюджету у 2020 році отримають 1032 місцевих бюджетів, у тому числі: 19 обласних бюджетів, 38 бюджетів міст обласного значення, 356 районних бюджетів та 619 бюджетів об’єднаних територіальних громад.
Реверсна дотація передбачена для бюджетів, у яких індекс податкоспроможності > 1,1, або надходження на 1 жителя більше:
2 854,98 грн – з податку на доходи фізичних осіб для бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад;
714,45 грн – з податку на доходи фізичних осіб для обласних бюджетів;
141,18 грн – з податку на прибуток підприємств для обласних бюджетів.
У 2020 році реверсну дотацію до державного бюджету будуть перераховувати 234 місцевих бюджети, у тому числі: 5 обласних бюджетів,
53 бюджети міст обласного значення, 38 районних бюджетів та 138 бюджетів об’єднаних територіальних громад.
За результати розрахунку обсяг базової дотації, яка надаватиметься місцевим бюджетам з державного бюджету, у 2020 році, становить 13 271,4 млн грн, обсяг реверсної дотації, яка перераховуватиметься з місцевих бюджетів до державного бюджету – 8 763,0 млн гривень.

Детальніше...

Аудит виконання місцевих бюджетів є важливою формою державного фінансового контролю, яка забезпечує своєчасне і точне визначення ефективності та раціональності використання ресурсів місцевих бюджетів, спрямованих на реалізацію місцевих програм та проектів, встановлює причини, які цьому перешкоджають, тощо.
Здійснення державного фінансового аудиту місцевих бюджетів пов'язане з потребою контролювання результатів виконання бюджетів шляхом:
 проведення оцінки формування рівня виконання місцевого бюджету,
 установлення причин, що негативно впливають на виконання місцевого бюджету,
 визначення шляхів удосконалення управління місцевими коштами, майном та іншими активами, зокрема щодо можливості збільшення доходів місцевого бюджету.
Основні завдання державного фінансового аудиту місцевих бюджетів:
1) проведення аналізу та перевірки:
 обґрунтованості планування надходжень та витрат місцевих бюджетів;
 стану виконання місцевих бюджетів, зокрема, шляхом проведення оцінки законності та ефективності управління бюджетними коштами, досягнення їх економії і цільового використання під час виконання місцевих бюджетів;
 законності, ефективності і результативності діяльності об’єктів аудиту на всіх стадіях бюджетного процесу, зокрема їх управлінських рішень;
 стану міжбюджетних відносин;
 правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності фінансової та бюджетної звітності;
 функціонування системи внутрішнього контролю та стану внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;
2) розроблення пропозицій та рекомендацій щодо усунення виявлених під час аудиту недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому
Проблемою аудиту можуть бути питання:
- Чи існують резерви збільшення ресурсної бази бюджету для подальшого їх спрямування на задоволення потреб територіальної громади?
- Чому не виконано заплановані завдання по доходній частині бюджету?
- Чому при виконанні запланованих обсягів доходів місцевого бюджету не виконано заплановані видатки?
На підставі зібраної інформації визначаються ризикові напрями у формуванні та виконанні досліджуваного бюджету (в залежності від джерел доходів, напрямів використання бюджетних коштів, державного та комунального майна тощо), на підставі чого формулюються можливі (вірогідні) причини прорахунків у формуванні ресурсної бази самоврядної території та/або її неефективного використання, тобто гіпотези аудиту.

Детальніше...

Які зміни до типових документів щодо планування і виконання місцевих бюджетів було внесено у 2019 році?
Наказом МФУ «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» від 07.08.2019 р. № 336 було внесено зміни до типових форм документів щодо складання і виконання місцевих бюджетів: бюджетних запитів, паспортів бюджетних програм та рішення про місцевий бюджет. Зміни у цілому незначні та спрямовані на приведення цих форм у відповідність до оновленого бюджетного законодавства.
З 01.01.2019 р. нова ч. 4 ст. 76 БКУ передбачає, що в рішенні про місцевий бюджет видатки та кредитування за головними розпорядниками коштів місцевого бюджету повинні бути деталізовані за програмною класифікацією видатків та кредитування місцевого бюджету, за групами функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету та окремими категоріями економічної класифікації видатків бюджету і класифікації кредитування бюджету.
Наказом відповідним чином підкориговано і типові форми документів щодо складання і виконання місцевих бюджетів.
Розпорядники коштів місцевих бюджетів готують бюджетні запити за типовими формами бюджетних запитів, затвердженими наказом № 648
До них внесено такі зміни:
1) виключено типові форми: Бюджетний запит на 20__ — 20__ роки загальний (Форма 20__-4), Бюджетний запит на 20__ — 20__ роки індивідуальний (Форма 20__-5) та Бюджетний запит на 20__ — 20__ роки додатковий (Форма 20__-6), затверджені наказом № 861
Ці форми використовувались для місцевих бюджетів, при формуванні яких не застосовується програмно-цільовий метод у бюджетному процесі (далі — ПЦМ). Але, оскільки з 01.01.2019 р. на підставі Закону № 2233 всі без винятку місцеві бюджети перейшли на ПЦМ підстав для застосування цих форм немає.
2) внесено зміни до типової форми Бюджетного запиту на 20__ — 20__ роки загального (Форма 20__-1), затвердженої наказом № 648. Зокрема, відтепер поряд з кодом Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету (ТПКВКМБ) у ній необхідно зазначати код ЄДРПОУ головного розпорядника та код бюджету.
Також форму доповнено новим розділом 3 «Цілі державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник коштів місцевого бюджету, і показники їх досягнення». Він передбачає внесення прогнозованих показників із застосуванням середньострокового планування.
3) на виконання ч. 4 ст. 76 БКУ (див. вище) внесено зміни до таких типових форм: Бюджетний запит на 20__ — 20__ роки індивідуальний (Форма 20__-2) та Бюджетний запит на 20__ — 20__ роки додатковий (Форма 20__-3), затверджених наказом № 648. Так, у п п. 1–3 таких форм слід зазначати: коди Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету і найменування головного розпорядника та відповідального виконавця, їх коди за ЄДРПОУ, коди ТПКВКМБ та Функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету, яким відповідає бюджетна програма, найменування бюджетної програми згідно з Типовою програмною класифікацією видатків та кредитування місцевого бюджету, код бюджету.
Зміни набирають чинності з моменту офіційного оприлюднення наказу.
Типова форма рішення про місцевий бюджет затверджена наказом № 668 теж зазнала змін.
Новим п.п. 2 п. 11 Типової форми № 668 передбачено, що місцеві гарантії можуть надаватись для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання — резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури, відновлення та реконструкція об’єктів спільної власності територіальних громад або державної власності або впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також реалізацію проектів будівництва, реконструкції, капітального ремонту автомобільних доріг загального користування державного, місцевого значення.
По тексту Типової форми № 668 також додано обласні ради.
З 01.01.2020 р. відповідно до наказу №336, Типова форма № 668 теж зазнає змін. Так, у назві рішення про місцевий бюджет та в додатках до нього слід буде вказувати код бюджету.
П. 1.10 Правил № 836 містить перелік випадків, коли вносяться зміни до паспортів бюджетних програм протягом бюджетного періоду шляхом затвердження їх у новій редакції в порядку, встановленому для складання паспортів бюджетних програм. Наказом №336 уточнено один з них.
Так, зазначається, що зміни до паспортів вносять у разі внесення змін до спецфонду кошторису бюджетної установи в частині власних надходжень бюджетних установ, що призводять до виникнення нових напрямів використання бюджетних коштів (раніше — нових завдань бюджетної програми). Відповідні зміни внесено до абз. 9 п. 1.10 Правил № 836. Запрацюють вони з дня набрання чинності наказом, що коментується.
Протягом 45 днів з дня набрання чинності рішенням про місцевий бюджет затверджуються паспорти цих бюджетних програм відповідно до Правил № 836 (ч. 8 ст. 20 БКУ). На виконання ч. 4 ст. 76 БКУ (див. вище) наказом, що коментується, внесено зміни до Правил № 836.
Так, з 01.01.2020 р. буде викладено в новій редакції п. 2.1 Правил № 836. А саме, уточнюється інформація, яку треба наводити в п. 1–4 паспорта бюджетної програми місцевого бюджету.
Оновлений п. 2.1. Порядку № 836, який запрацює з 01.01.2020 р сформульовано таким чином:
«2.1. У пунктах 1–4 форми паспорта бюджетної програми місцевого бюджету (далі — форма паспорта) визначаються відповідно коди Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету і найменування головного розпорядника та відповідального виконавця, їх коди за ЄДРПОУ, коди Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету та Функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету, яким відповідає бюджетна програма, найменування бюджетної програми згідно з Типовою програмною класифікацією видатків та кредитування місцевого бюджету, код бюджету, бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, або бюджетні асигнування, встановлені розписом місцевого бюджету, у випадках, передбачених абзацами четвертим–шостим пункту 1.3 розділу I цих Правил».
Відповідно, наказом №336 з 01.01.2020 р. буде підкориговано і форму паспорта бюджетної програми місцевого бюджету, наведену в додатку до Порядку № 836, в частині цих пунктів.
Більше наказом №336 змін у 2020 році не передбачається. Разом з тим, з 01.01.2020 р. запрацюють зміни, внесені наказом № 1209 до розд. ІІІ Вимоги до складання звіту про виконання паспорта бюджетної програми Правил № 836. Так, вимоги до складання звіту про виконання паспорта бюджетної програми будуть дещо уточнені та деталізовані. Відповідно, зміниться і форма Звіту про виконання паспорта бюджетної програми місцевого бюджету, наведена в додатку до Правил № 836.
З 2020 року в п. 1–4 форми паспорта бюджетної програми треба буде вказувати нову інформацію.
Відповідно до наказу №336, таку ж саме інформацію слід буде зазначати з 01.01.2021 р. у Звіті про виконання паспорта бюджетної програми місцевого бюджету. Відповідні зміни вносяться до п. 3.1 розд. ІІІ Вимоги до складання звіту про виконання паспорта бюджетної програми Правил № 836, який подано у такій редакції:
«3.1. У пунктах 1–3 форми звіту про виконання паспорта бюджетної програми місцевого бюджету (далі — форма звіту) наводяться відповідно коди Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету і найменування головного розпорядника та відповідального виконавця, їх коди за ЄДРПОУ, коди Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету та Функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету, яким відповідає бюджетна програма, найменування бюджетної програми згідно з Типовою програмною класифікацією видатків та кредитування місцевого бюджету та код бюджету».

Детальніше...

Наразі багато обговорюється питання того, як згуртувати громадськість та залучити її до прийняття рішень на місцевому рівні. Проте, часто громадські ініціативи наштовхуються на відвертий опір представників органів влади. Яким чином можна стимулювати працівників органів місцевого самоврядування співпрацювати з громадянами та підтримувати їх ініціативи, якщо вони діють в інтересах громади?

Детальніше...

Оксана створено нову тему ' Як ініціювати місцеву ініціативу?' у форумі. 08/10/2019

Громада міста виявила бажання виступити з місцевою ініціативою та внести на розгляд сесії міської ради питання щодо виділення фінансування з міського бюджету на утеплення фасаду загальноосвітньої школи та встановлення нових вікон. Яка процедура подання ініціативи та чи є якісь правові механізми, які б гарантували, що зазначене питання буде внесене до прядку денного засідання сесії?

Детальніше...

Громадська рада при міській раді виявила ініціативу сформувати групу інспекторів для проведення громадського контролю за санітарним станом та благоустроєм.
Яким правовим механізмом має скористатися громада, щоб реалізувати цю ініціативу та забезпечити надання цим інспекторам права виконувати покладені на них функції?

Детальніше...

Зміни до Конституції України в частині децентралізації владних повноважень мають запровадити нові засади функціонування системи органів місцевого самоврядування.
Тому при внесенні змін до Конституції України в частині децентралізації необхідно, зокрема:
• розмежувати повноваження у системі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів різних рівнів, також органів державної влади і місцевого самоврядування за принципом субсидіарності;
• закріпити такий формат адміністративно-територіального устрою України: громада-район-регіон;
• вилучити з конституційного регулювання місцеві державні адміністрації та запровадити інститут префекта;
• утворити власні виконавчі органи при обласних та районних радах;
• закріпити належну матеріально-ресурсну базу функціонування органів місцевого самоврядування.
Запропоновані зміни відповідають європейським і міжнародним стандартам, що дадуть змогу забезпечити спроможність місцевого самоврядування і розбудовувати ефективну системи територіальної організації влади в Україні.

Детальніше...

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів України можуть укладатися договори про: концесію; управління майном (виключно за умови передбачення у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, інвестиційних зобов'язань приватного партнера); спільну діяльність; спільну діяльність; інші договори. Договір, укладений у рамках державно-приватного партнерства, може містити елементи різних договорів (змішаний договір), умови яких визначаються відповідно до цивільного законодавства України.

Згідно цього Закону під державно-приватним партнерством розуміється співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

При цьому, варто зазначити, що у вересні 2019 року Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону про концесію (реєстр.№ 1046 від 29.08.2019). Метою законопроекту є удосконалення правового регулювання концесійної діяльності, що, в свою чергу, забезпечить можливість ефективного залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України та розбудову інфраструктури, чіткий механізм вибору концесіонера та підготовку до реалізації якісних проектів на умовах концесії, що відповідатимуть міжнародній практиці.

Детальніше...

Чи передбачає Європейська хартія місцевого самоврядування обов’язкове функціонування місцевого самоврядування на кожному рівні адміністративно-територіального устрою?
Відповідь на дане питання.
Відповідно до статті 3 Хартії, - місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення жодним чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів чи будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.
Згідно частини 3 статті 4 Хартії, публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тими чи іншими повноваженнями інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.
Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні найбільше повноважень та надання більшості адміністративних послуг населенню передбачається саме органами місцевого самоврядування територіальних громад.
На сьогодні є вкрай необхідним формування переліку повноважень відповідно до змодельованих майбутніх спроможних районів, які не доцільно здійснювати на рівні громад та виконання яких може бути ефективним саме на районному рівні місцевого самоврядування. А також під ці повноваження має бути знайдена належна матеріально-ресурсна база.
Як вбачається з наведеного Хартія не передбачає обов’язкове функціонування місцевого самоврядування на кожному рівні адміністративно-територіального устрою.
Варто також зазначити, що проведений аналіз здійснено з урахуванням неофіційного перекладу Хартії.

Детальніше...

Відповідно до частини 1 статті 81 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» добровільно приєднатися до об’єднаної територіальної громади, визнаної спроможною відповідно до частини четвертої статті 9 цього Закону, має право суміжна сільська, селищна територіальна громада, яка відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області належить до цієї об’єднаної територіальної громади.

При цьому, згідно частини 4 статті 9 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» Кабінет Міністрів України може визнати об’єднану територіальну громаду спроможною, за умови її утворення в порядку, визначеному розділом II цього Закону, навколо населеного пункту, визначеного перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області як адміністративного центру об’єднаної територіальної громади, а також якщо кількість населення об’єднаної територіальної громади становить не менше половини кількості населення територіальних громад, які мали увійти до такої об’єднаної територіальної громади відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області, якщо інше не встановлено законом. Якщо рада об’єднаної територіальної громади прийняла рішення про відмову у наданні згоди на добровільне приєднання до неї іншої територіальної громади за її ініціативою, Кабінет Міністрів України може скасувати рішення про визнання такої об’єднаної територіальної громади спроможною.

Детальніше...

Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:
1) у складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;
2) територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися;
3) об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;
4) при прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади;
5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання.
Це закріплено частиною 1 статті 4 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
При цьому, законопроектом про внесення змін до цього Закону, який схвалений Урядом 25 вересня 2019 року передбачається:
- доповнити перелік умов добровільного об’єднання територіальних громад вимогою щодо здійснення цього процесу відповідно до перспективних планів формування територій громад у регіонах України;
- спростити механізм затвердження перспективних планів формування територій громад шляхом виключення стадії їх схвалення відповідними обласними радами.
Зазначені зміни дозволять забезпечити формування спроможних громад та адміністративно-територіального устрою загалом.

Детальніше...

Ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути:
1) сільський, селищний, міський голова;
2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради;
3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи;
4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).
Це передбачено частиною 1 статті 5 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».

Детальніше...

Сьогодні у органів місцевого самоврядування виникає таке питання: «Як вирішити, в рамках чинного правового поля, питання адміністративно-територіального устрою на території районної ради, де утворилася одна ОТГ?». Питання обумовлене відсутністю коштів на фінансування діяльності таких районних рад, а також тим, що більшість повноважень районної ради здійснює рада ОТГ. А також тим, що зникає спільний інтерес територіальних громад, який відповідно до Конституції України представляють районні ради через те, що в межах району утворена одна територіальна громада.

З цього питання може бути наступна відповідь. На сьогодні діють норми в частині, що не суперечить Конституції України та Законам України Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року N 1654-X.

Відповідно до пункту 3 цього Положення утворення і ліквідація районів,
районів у містах, встановлення і перенесення адміністративних центрів районів проводяться Президією Верховної Ради Української РСР за поданням
виконавчих комітетів відповідних обласних, міських (міст
республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.
Відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
Як вбачається з наведеного, для вирішення порушеного питання потрібно подання відповідної обласної ради та рішення Верховної Ради України.

Враховуючи відсутність вирішення даного питання, Правління УАРОР, за пропозицією експертів Ресурсного центру УАРОР, на останньому засіданні вирішили, - на період до завершення реформування системи місцевого самоврядування та врегулювання питання функціонування районних рад, доцільним є передбачити в Державному бюджеті окрему субвенцію на утримання районних рад, виходячи з утриманням мінімально необхідної чисельності апарату та інших поточних видатків. Зокрема, потребує врегулювання розмежування повноважень між рівнями органів місцевого самоврядування, визначення ресурсного забезпечення належного виконання розмежованих повноважень та вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

Детальніше...

Віталій створено нову тему ' Порядок проведення громадської експертизи' у форумі. 27/09/2019

Місцеве видання "Донбасс информ" має намір звернутися до ВЦА з ініціативою провести громадську експертизу. Яка процедура проведення такої експертизи та чи може бути її ініціатором засіб масової інформації?

Детальніше...

Якими є повноваження місцевих рад у процесі контролю за виконанням затвердженого ними бюджету?

Основними документами, які регламентують повноваження місцевих рад у бюджетному процесі є Бюджетний кодекс України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації».
Статтею 28 (пункт 23) Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, а також затвердження звіту про виконання відповідного бюджету. Цим же Законом (стаття 28) визначено, що повноваження щодо складання прогнозу та проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету та щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Статтею 78 Бюджетного кодексу регламентується, що виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські, селищні, міські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Також статте 80 до повноважень місцевих рад віднесено затвердження річного звіту про виконання бюджету або прийняття іншого рішення з цього приводу. Стаття 115 Бюджетного кодексу визначає, що до повноважень відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет. Слід звернути увагу, що а статті 115 йдеться про контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет (тобто, юридичного документу, яким визначаються норми щодо виконання бюджету), а не контроль за виконанням бюджету, як однієї зі стадій бюджетного процесу.
Таким чином, у бюджетному процесі до повноважень місцевих рад належать питання затвердження місцевих бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про виконання місцевих бюджетів, а також контроль за виконанням рішень про місцевий бюджет.

Детальніше...

Префект

Децентралізація

Навіщо змінювати Конституцію у частині децентралізації