Авторизація
Все відео

Активна громадськість міста Мар'їнка виявила бажання внести місцеву ініціативу щодо виділення земельної ділянки для будівництва центру дитячої психічної реабілітації на сесію міської ради. Який порядок подання такої ініціативи? І чи зобов'язана міська рада розглянути її на сесії? Які важелі впливу на рішення ради може застосувати громадськість?

Детальніше...

Загальні збори громадян – це зібрання усіх чи частини мешканців села (сіл), селища, міста для розв'язання питань місцевого значення; вони є формою безпосередньої участі громадян у розв'язанні питань місцевого значення.
Законодавець не наділив загальні збори правом приймати місцеві нормативні акти, але потенційно це може стати найбільш сильною за рівнем впливу на місцеву владу формою безпосередньої демократії. Основною перевагою зборів як інституту безпосередньої демократії і як форми місцевого самоврядування є органічне поєднання в них колективної соціальної дії: обговорення тієї чи іншої проблеми, відображення колективної думки, прийняття колективного рішення за участі членів територіальної громади. В рамках зборів кожний його учасник тим чи іншим шляхом висловлює свою думку, виявляє інтерес до певної події, що шляхом зіставлення з думками та інтересами інших учасників може набувати спільного значення.
Позитиви для громади: доведення інформації до мешканців з боку органів місцевого самоврядування; одержання інформації або її уточнення (підтвердження) від членів громади; сприяння активізації участі громадян у справах місцевого самоврядування незалежно від політичних поглядів; є необхідним елементом при створені органів самоорганізації населення.
Негативи для громади: пасивність громадян, відсутність ініціативних людей щодо проведення зборів; непередбачуваність результатів проведення зборів; не завжди ухвалені рішення вдається реалізувати на практиці.
Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою Верховної Ради «Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні» та статутами територіальної громади.
Особливості законодавчого регулювання порядку проведення загальних зборів громадян за місцем проживання:
• Якість та інтенсивність використання загальних зборів громадян як інструменту співпраці влади та громадськості часто залежить від волі конкретної місцевої ради
• Законодавство України дозволяє місцевій раді уточнити порядок скликання, проведення та роботу з рішеннями зборів у кожному населеному пункті
• Саме депутати місцевої ради мають визначитись, яким чином загальні збори можуть бути проведені у територіальній громаді, щоб, з одного боку, місцеве життя не перетворювалось на постійні збори, а з іншого, загальні збори могли бути проведені навіть тоді, коли цього чомусь не бажає певний місцевий керівник
• Передбачено, що кожна місцева рада має розробити та ухвалити механізми реалізації права на проведення загальних зборів у конкретній територіальній громаді; це узаконюється або окремим розділом чи главою місцевого статуту, або Положенням про збори, затвердженим рішенням ради
• Зважаючи на значні повноваження місцевих рад щодо визначення процедури проведення загальних зборів громадян, вплив цього інструменту на прийняття важливих для життя громади рішень може бути обмеженим.

Детальніше...

Які питання належать до компетенції загальних зборів громадян? Чи може місцева влада ініціювати загальні збори громадян і які механізми найкраще для цього застосувати?

Детальніше...

Якими законами, окрім ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", та підзаконними актами, регламентується участь громадськості прийнятті рішень на місцевому рівні? На Ваш погляд, на скільки українська нормативно-правова база досконала в цьому плані і чи потребує якихось змін і в чому саме? Запитання виникає з того, що зараз багато говориться про необхідність залучення громадськості до багатьох державницьких процесів, але на скільки воно може бути дієвим і правомірним.

Детальніше...

На сьогодні у багатьох органів місцевого самоврядування виникає питання за яким алгоритмом та методикою будуть утворюватися нові райони, як адміністративно-територіальні одиниці.
Перше, що треба врахувати це завершення формування об’єднаних територіальних громад для кожної області. як в межах створення перспективного плану так і їх фактичного створення. Межі нових районів мають проходити по межах ОТГ.
Другим кроком має бути аналіз територіальної організації влади та мережі госпітальних округів області.
Третє це безпосередньо моделювання системи нових районів для кожної області відповідно до розроблених методичних рекомендацій.
Напрацьована Мінрегіоном методика формування нових районів, яку спрямовано обласним державним адміністраціям для врахування у роботі, яка носить рекомендаційний характер, передбачає наступне.
За методикою, територія нових районів має бути компактною, географічно цілісною та зв’язною (не мати територіальних анклавів та ексклавів). Чисельність населення району має становити не менше 150 тис. осіб.
Центрами нових районів в першу чергу визначатимуться міста – обласні центри, а також міста з населенням не менше 50 тис. осіб, якщо вони розташовані на відстані не ближче 30 кілометрів від межі міста — обласного центру. Зона доступності до центрів нових районів – не більше 60 кілометрів по автомобільних дорогах.
На територіях, які поза зоною доступності цих 60 км, районними центрами пропонують визначати населені пункти, де мешкає не менше 10 тис. осіб.

За цим алгоритмом змодельовано новий адміністративно-територіальний устрій субрегіонального рівня Донецької та Луганської області.

Детальніше...

На сьогодні у багатьох органів місцевого самоврядування виникає питання за яким алгоритмом та методикою будуть утворюватися нові райони, як адміністративно-територіальні одиниці.
Перша причина пов’язана з тим, що усе менше підстав мають райони для спільного представництва інтересів громад. Це обумовлено утворенням об’єднаних територіальних громад, які перебирають на себе ресурси та повноваження районів.
Друга причина пов’язана з тим, що райони не координують територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади. Це обумовлено, тим. що розміщення і юрисдикція підрозділів податкової, поліції, пенсійного фонду, держгеокадастру, різноманітних інспекцій вже не співпадають з юрисдикцією і територією районів.
Третя причина це занадто подрібнений районний рівень. В Україні 490 районів (465 – на підконтрольній нам території). В деяких районах – Поліський (Київська область), Коломацький (Харківська область), Розівський (Запорізька область) — кількість жителів – менше 10 тисяч осіб. Ці райони неефективні ні з економічної, ні з управлінської точки зору. Не відповідає це і європейській практиці: згідно з Директивою № 1059/2003 Європейського Парламенту і Ради «Про створення загальної класифікації територіальних одиниць для статистики (NUTS)» від 26 травня 2003 р., кількість населення територіальної одиниці рівня NUTS-3 (в Україні це рівень районів) повинна складати від 150 до 800 тис. осіб.
Якщо ми конституційно визначили свій курс на Європу, рано чи пізно, нам доведеться враховувати ці стандарти.

Детальніше...

Органи місцевого самоврядування цікавить питання що має містити інвестиційний паспорт громади та яка його роль?
Інвестиційний паспорт громади є одним із найефективніших інструментів промоції інвестиційного потенціалу громади, який слугує джерелом необхідної інформації для інвестора, що цікавиться особливостями інвестиційного клімату конкретної території, а також є інформаційно - аналітичною основою для формування у потенційного інвестора об’єктивного уявлення про інвестиційну привабливість громади.

На моє переконання інвестиційний паспорт повинен містити такі 4 чинники:
1) загальну інформацію про громаду (площу, розташування, карту території, географічні особливості, адміністративно-територіальні особливості, кількість населення, органи місцевого самоврядування та їх контакти, загальні положення стратегічного плану розвитку громади) та схем планування територій;
2) інвестиційний потенціал громади (економічний, ресурсний, науковий, трудовий, інституційний, природній, тощо).
3) Інвестиційну політику громади (нормативну базу, перелік існуючих інвестиційних проектів, що реалізовуються та перелік успішно реалізованих, пропозиції бізнес сектору).
4) аналітичну довідку для розрахунків та обгрунтувань інвестиційних пропозицій (ставка земельного податку, електроенергія, водопостачання, газ та його ціна, земельний фонд, теплозабезпечення, альтернативні ресурси електроенергії тощо).

Одним із більш ефективних інструментів донесення інформації про інвестиційний потенціал громади може бути інтерактивна карта громади з схемою планування її території з включенням на неї інформації про реалізовані та потенційні проекти до реалізації. Зазначена інформація дозволить створити публічні відносини з інвестором відкритими та заслуговуючими на довіру. Зазначену карту доцільно розмістити на сайті громади.
Детальніше про інвестиційний паспорт громади за посиланням

Детальніше...

Органи місцевого самоврядування та громадськість цікавить питання як забезпечити рівні можливості для розвитку громад, в порівнянні з об’єднанами та необ’єднанами територіальними громадами?
Відповідь на дане питання проста. Необхідним є завершення добровільного об’єднання територіальних громад та формування спроможних адміністративно-територіальних одиниць базового рівня Законом України «Про адміністративно-територіальний устрій України». З урахуванням сформованих адміністративно-територіальних одиниць базового рівня формування адміністративно-територіальних одиниць районів. Ці повноваження належать Верховній Раді України, відповідно до пункту 13 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається територіальний устрій України.

Детальніше...

На сьогодні у деяких органів місцевого самоврядування виникає питання чи можливим та доцільним є підготовка окремої стратегії інноваційного розвитку?
З цього приводу зазначаємо наступне.
Урядом внесено зміни до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 931 і 932, що створило правову основу для впровадження підходів смарт-спеціалізації в процес стратегічного планування регіонального розвитку в Україні, формування Державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку на засадах інноваційної спрямованості.
Зокрема передбачено запровадження підходів європейської методології смарт-спеціалізацій до процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні.
Результатом реалізації зазначених змін стане підвищення ефективності стратегічного планування регіонального розвитку в Україні та управління інноваційними процесами у регіонах; розвиток інновацій в певних галузях економіки; зростання рівня інноваційної й інвестиційної активності регіонів та інвестиційної привабливості регіонів.
Відповідно до ухвалених змін:
смарт-спеціалізація — підхід, що передбачає аргументоване визначення суб’єктами регіонального розвитку в рамках регіональної стратегії окремих стратегічних цілей та завдань щодо розвитку видів економічної діяльності, які мають інноваційний потенціал з урахуванням конкурентних переваг регіону та сприяють трансформації секторів економіки в більш ефективні;
інноваційний потенціал регіонів — сукупність наявних у регіоні інтелектуальних, трудових, технологічних, науково-виробничих ресурсів з відповідним інфраструктурним забезпеченням, які за умови їх ефективного використання (поєднання) сприяють прийняттю та впровадженню нових технологічних рішень;
інтегрований підхід — підхід, який застосовується під час розроблення проектів Стратегії і плану заходів та передбачає поєднання секторальної (галузевої), територіальної (просторової) та управлінської складових державної регіональної політики;
суб’єкти регіонального розвитку — центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, агенції регіонального розвитку, асоціації органів місцевого самоврядування, представники суб’єктів підприємництва, закладів вищої освіти, науково-дослідних установ;
впровадження смарт-спеціалізації у стратегічне планування регіонального розвитку здійснюється з метою:
• забезпечення сталого розвитку регіонів;
• підвищення ефективності управління інноваційними процесами у регіонах;
• створення сприятливого середовища для провадження інноваційної діяльності;
• підвищення рівня інноваційної та інвестиційної активності регіонів;
• запровадження системної державної підтримки розвитку інновацій у регіонах;
розроблення проектів Стратегії і плану заходів здійснюється на засадах смарт-спеціалізації з використанням інтегрованого підходу;
не менше ніж одна стратегічна ціль регіональної стратегії визначається на засадах смарт-спеціалізації та передбачає інноваційний розвиток пріоритетних видів економічної діяльності регіону, підвищення рівня конкурентоспроможності регіону.
Детальніше з прийнятими змінами можливо ознайомитися за посиланням.
Таким чином, виходячи із зазначеного регіональні стратегії розвитку відповідно до вимог чинного законодавства вже мають передбачати інноваційну складову.
При цьому, при підготовці стратегій розвитку громад також може використовуватися методологія розробки регіональних стратегій розвитку.

Детальніше...

Сергій » додано 0 фото в альбом: Stream Photos 29/07/2019

Щороку держава виділяє близько 3 млрд грн так званих «гірських» для жителів Карпатського регіону України. З цієї суми кожен працездатний житель гір отримує приблизно 400 грн щомісяця.
Чи потрібні ці гроші людям? Так.
Чи достатньо їх і чи йдуть вони на розвиток регіону? Ні.
Тому у новій Концепції розвитку гірських територій українських Карпат Уряд та експерти пропонують відійти від старих підходів і створити механізми підтримки проектів громад та умови для власної реалізації жителів регіону.
Цифри – з презентації голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина: bit.ly/2Yn6POr
Більше про розвиток гірських територій українських Карпат є тут: rozvytok.in.ua/rozvytok-hirskykh-terytorii-ukrains…

Віктор Венцель відповідь у темі 'Бюджетний процес' у форумі. 03/07/2019

Щодо підготовки та затвердження Бюджетного регламенту проходження бюджетного процесу на місцевому рівні

З метою впорядкування процедур на кожній стадії бюджетного процесу на місцевому рівні для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються місцевими органами влади Міністерством фінансів України наказом від 31.05.2019 № 228 затверджено Методичні рекомендації щодо підготовки та затвердження Бюджетного регламенту проходження бюджетного процесу на місцевому рівні.
За рекомендаціями Мінфіну Бюджетний регламент може бути затверджений місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом місцевої ради або безпосередньо місцевою радою. Метою затвердження Бюджетного регламенту є визначення основних організаційних засад проходження бюджетного процесу під час складання, розгляду, затвердження, виконання відповідного місцевого бюджету та звітування про його виконання; забезпечення координації та узгодженості дій між усіма учасниками бюджетного процесу; забезпечення прозорості та публічності бюджетного процесу.
На думку Мінфіну у Бюджетному регламенті доцільно врегулювати дії усіх учасників бюджетного процесу на кожній його стадії, зокрема: складання прогнозу місцевого бюджету, проекту місцевого бюджету та підготовки проекту рішення про місцевий бюджет; подання прогнозу місцевого бюджету та проекту рішення про місцевий бюджет на розгляд відповідної місцевої ради; розгляду місцевою радою рішення про місцевий бюджет, у тому числі в частині участі представників місцевого органу виконавчої влади та опрацювання пропозицій до проекту рішення про бюджет, отриманих від місцевої ради; організації та управління виконанням місцевого бюджету, в тому числі в частині затвердження розпису місцевого бюджету та забезпечення його збалансування; внесення змін до рішення про місцевий бюджет; підготовці інформації про виконання місцевого бюджету, поданні квартальних та річного звітів до місцевої ради та участі представників місцевих органів виконавчої влади під час розгляду звітів у раді тощо.
Важливо звернути увагу на те, що для забезпечення ефекту від запровадження Бюджетного регламенту він повинен бути адаптований до умов та особливостей конкретної території. Тобто, Методичні рекомендації Міністерства фінансів не є безумовно безальтернативними, їх слід використовувати з урахуванням процесів та процедур, які притаманні відповідному місцевому бюджету (враховувати конкретні особливості щодо організації роботи з розпорядниками коштів, з депутатами та комісіями місцевої ради, процедур внесення пропозицій до проекту місцевого бюджету, внесення змін до бюджету і т.д.).

Детальніше...

Префект

Децентралізація

Навіщо змінювати Конституцію у частині децентралізації