Авторизація
Спецперевірка службовців новостворених об'єднаних громад: роз'яснення експертів

Експерти Аналітично-правової групи Центрального офісу реформ при Мінрегіоні (за підтримки Програми «U-LEAD з Європою») підготували відповіді (ЗАВАНТАЖИТИ) на питання, пов’язані із проходження спеціальної перевірки в органах місцевого самоврядування новостворених об’єднаних громад:



  • Щодо осіб, які мають проходити спеціальну перевірку при прийнятті (обранні, затвердженні) на посади в ОМС ОТГ,

  • Щодо строків, протягом яких секретарям рад ОТГ та заступникам голів ОТГ необхідно пройти спеціальну перевірку,

  • Щодо документів, які особа подає до ради ОТГ для організації спецперевірки,

  • Щодо організації проведення спеціальної перевірки в ОМС ОТГ.


Джерело: Децентралізація влади

Роз’яснення стосовно укладення контрактів із керівниками закладів загальної середньої освіти

Чернігівська обласна рада на запит Асоціації підготувала роз’яснення стосовно укладення контрактів із керівниками закладів загальної середньої освіти.


Апелюючи до статей чинного Закону Про освіту, викладені головні позиції стосовно порушеної проблематики деякими органами місцевого самоврядування.


Ознайомитись з документом можна натиснувши на посилання - Розяснення стосовно призначення керівників закладів загальної середньої освіти.


Нагадаємо, що Голова Чернігівської обласної ради Ігор Вдовенко, будучи членом Правління, курує напрямок освіти в роботі Асоціації

Методичні рекомендації щодо створення Статуту територіальної громади

За ініціативи Мінрегіону експерти розробили Методичні рекомендації щодо створення Статуту територіальної громади, а також зразки документів для організації участі жителів громади у вирішенні питань місцевого значення

Із сумісництва на основне місце роботи

Ситуація. Працівник — зовнішній сумісник звільняється з основного місця роботи. У результаті наше підприємство стане для нього основним місцем роботи. Чи можна його перевести із сумісництва на основне місце роботи? Як зміну статусу відобразити у звітності з ЄСВ та у формі № 1ДФ?


Чому не переведення?


Розпочнемо з того, що нагадаємо важливу деталь. Законодавство про працю не зобов’язує працівника повідомляти роботодавця, у якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи.


Також не передбачено відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.


На це звертає увагу Мінсоцполітики в листі від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134.


Відповідно про те, що працівник звільнився з основного місця роботи, роботодавець-сумісник може і не знати. І це цілком природно. Інакше йому довелося б щодня просити працівника надавати з основного місця роботи підтвердження того, що він усе ще там працює. Раптом працівник вирішить розпрощатися з основним місцем роботи саме сьогодні !


Але, припустимо, працівник поставив вас перед відповідним фактом. Як діяти в такому випадку?


Незважаючи на всю уявну привабливість варіанта зміни статусу працівника «сумісник → основний працівник» через переведення, ми не рекомендуємо вам його застосовувати. Так, цей варіант дозволяє уникнути зайвих рухів тіла, оскільки не відбувається припинення трудових відносин з працівником. Але (!) він не врегульований законодавчо. Пояснимо.


КЗпП пропонує такі варіанти переведення:


— ст. 32 — переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, а також переведення на роботу на інше підприємство або до іншої місцевості, разом з підприємством або окремо від нього;


— ст. 3334 — тимчасове переведення на іншу роботу;


— ст. 170178 — переведення на іншу, легшу роботу окремих категорій працівників.


Тобто переведення має місце бути, якщо (варіант 1) працівникові доручається інша робота, або (варіант 2) його переводять на роботу на інше підприємство, або (варіант 3) працівника переводять на роботу до іншої місцевості.


Варіанти 2 і 3 відразу відкидаємо. Це не наші випадки.


Залишається розібратися, що вважати переведенням на іншу роботу? Відповідь на це запитання — уп. 31 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. Озвучимо його.


Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, яка не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.


У ситуації зі зміною статусу «сумісник → основний працівник» трудова функція в працівника не змінюється. А отже, переведення не відбувається.


Саме тому ми рекомендуємо перехід із сумісників в основні працівники проводити шляхомзвільнення-прийняття.


До речі, такої ж думки із цього питання дотримується і Мінсоцполітики (див., наприклад, лист від 18.10.2017 р. № 446/0/22-17/134).


Порядок дії такий.


Просимо працівника написати дві заяви: на звільнення, наприклад, за власним бажанням і на прийняття на роботу.


На підставі заяв видаємо накази про звільнення і про прийняття на роботу. Направляємо Повідомлення про укладення трудового договору податківцям до допуску працівника до роботи за новим трудовим договором. У день звільнення проводимо з працівником остаточний розрахунок. У перший робочий день за новим трудовим договором отримуємо від працівника трудову книжку і вносимо до неї запис про роботу в загальному порядку.


Звіт з ЄСВ


Якщо зміна статусу відбулася в середині звітного місяця, то у Звіті з ЄСВ:


— у таблиці 5 на працівника формуємо два рядки.


У першому рядку з кодом категорії особи «2» (наймані працівники без трудової книжки, графа 8) серед іншого проставляємо дату припинення трудових відносин (графа 11 «дата закінчення») і підставу припинення трудових відносин (графа 17). У другому рядку з категорією особи «1» (наймані працівники з трудовою книжкою, графа 8) — дату початку трудових відносин (графа 11 «дата початку»);


При цьому «кадрові» графи 12 — 15 за обома рядками мають бути заповнені.


— у таблиці 6 Звіту з ЄСВ окремими рядками зазначаємо доходи, нараховані працівникові за основним місцем роботи (графа 22 — «1» — з трудовою книжкою) і за місцем роботи за сумісництвом (графа 22 — «0» — без трудової книжки).


При цьому кількість календарних днів у трудових відносинах (графа 15) проставляємо тільки в одному рядку, наприклад, у тому, у якому зазначено дохід за період роботи за основним місцем. Вона дорівнюватиме загальній кількості календарних днів, протягом яких працівник у звітному місяці перебував у трудових відносинах з роботодавцем.


Форма № 1ДФ


Переходимо до Податкового розрахунку за формою № 1ДФ. Якщо працівника у звітному кварталі звільнили із сумісництва і прийняли за основним місцем роботи, то його заробітну плату відображаємо з ознакою доходу «101» двома рядками:


— у першому — по дату звільнення;


— у другому — з дати початку роботи за новим трудовим договором.


БУХГАЛТЕР 911


Червень , 2019/№ 24


Джерело: iFactor

Практичні поради від АМУ з реалізації законодавства щодо самопредставництва органів місцевого самоврядування в суді

18 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №2261, яким розширюються можливості самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді. Сподіваємося, що Президент України найближчим часом підпише прийнятий Закон, щоб він набрав чинності до 1 січня 2020 року.


У назву законопроєкту вкладено, власне, мету з якою він ухвалювався – розширити можливості для певних суб’єктів реалізувати право на самопредставництво в суді не тільки через керівника або члена виконавчого органу суб’єкта, а і через іншу особу, яка перебуває з суб’єктом у трудових відносинах.


Оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.


Посадові особи органів місцевого самоврядування, які будуть представляти за посадою в порядку самопредставництва такі органи, мають надавати до суду:


► копію розпорядчого документа, який підтверджує трудові відносини (контракт – у разі оформлення трудових відносин на підставі нього);


► посадову інструкцію, якою визначені обов’язки по здійсненню захисту в суді прав відповідного органу (вважаємо, що в посадовій інструкції варто окремо зазначити про право представляти та захищати інтереси ради та виконавчого комітету);


► положення про управління, департамент, відділ до функцій якого віднесено представництво інтересів в суді відповідного органу місцевого самоврядування.


З метою уникнення ототожнення понять «представництво інтересів в порядку самопредставництва» та «представництва за довіреністю», слід максимально близько застосовувати термінологію, яка визначена у законі. Наприклад, «… в порядку самопредставництва здійснює захист прав та інтересів виконавчого комітету в судах…». При цьому варто також розмежовувати окремими пунктами здійснення представництва в судах та у відносинах з іншими юридичними особами.


До формування єдиної судової практики в питаннях самопредставництва, рекомендуємо посадовим особам органам місцевого самоврядування у певних випадках для обґрунтування законності представництва відповідно до положень процесуальних кодексів, також посилатися на Пояснювальну записку до законопроєкту №2261.


Аналітичний центр АМУ

З 1 січня 2020 року набирають чинності зміни до Закону України «Про запобігання корупції»

Так, Законом значно розширено коло близьких осіб.


Внесено деякі уточнення до поняття «члени сім’ї».


Розширюється перелік відомостей, який декларант має подавати щодо себе і членів сім’ї при поданні декларації.


Вносяться зміни щодо підстав подання повідомлень про суттєві зміни в майновому стані та звужується коло декларантів, на яких поширюється вимога щодо подання таких повідомлень.


З приводу окремих змін Національним агентством з питань запобігання корупції надано роз’яснення:



  


Також читайте:


Форма № 20-ОПП: для чого вона потрібна

Форма № 20-ОПП — дуже цікавий звір. З одного боку, здається, що оскільки за допомогою неї не відбувається нарахування податкових зобов’язання, то вона є не потрібною. З іншого — без її подання можуть виникнути реальні проблеми. Цей тематичний номер ми присвячуємо саме цій формі. А розпочнемо із загальних питань про те, що таке форма № 20-ОПП і для чого її потрібно подавати.


Що це за форма?


У п. 63.3 ПКУ та розд. VIII Порядку № 1588 міститься вимога про те, що платники податків зобов’язані повідомляти податківців про всі об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням. Роблять це шляхом подання Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку № 1588).


Подається ф. № 20-ОПП до податкової за основним місцем обліку платника протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі — об’єкти оподаткування).


Вищезгаданими об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами ПКУ (п. 63.3 ПКУп. 8.2 Порядку № 1588).


При цьому коли йдеться про те, що об’єктом є дії платника, то, напевно, маються на увазі самі операції, які здійснює платник із певним майном. Наприклад, до дій можна віднести операції купівлі-продажу майна, оренди тощо.


Отже, з цього випливає, що ф. № 20-ОПП подається за все рухоме та нерухоме майно, яким володіє чи користується платник, у тому числі за всі приміщення, усі види транспорту, заправки, свердловини, котли, сховища, земельні ділянки тощо.


Подавати ф. № 20-ОПП мають усі без винятку платники податків — як юрособи (у тому числі їх відокремлені підрозділи), так і ФОП


Ні ПКУ, ні Порядок № 1588 не звільняє від подання цієї форми жодного платника податку. Тому вважаємо, що й неприбуткові організації мають подавати ф. № 20-ОПП.


Робити це слід у разі наявності, виникнення чи зміни інформації про об’єкти оподаткування.


Потреби фіскалів


Навіщо потрібна фіскалам інформація із ф. № 20-ОПП, прямо в жодному нормативно-правовому акті не сказано. Але, опираючись на уже практично 10-річну практику подання ф. № 20-ОПП, зазначимо, що інформація із ф. № 20-ОПП підтверджує реальність діяльності суб’єкта. А саме показує, яке майно суб’єкт господарювання використовує у своїй діяльності.


При цьому фіскали (БЗ 116.11) дозволяють не подавати інформацію про такі об’єкти оподаткування, як: товари, дохід (прибуток) або його частину, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) та операції з їх постачання. Воно й не дивно. Інформація про такі оборотні активи:


1) часто змінюється, а тому не завжди оперативно за цим можна простежити й інформувати фіскалів:


2) дані про ці об’єкти фіскали й так довідаються із податкової звітності платника (декларація з податку на прибуток, з ПДВ, ф. № 1ДФ тощо, але тут є свої нюанси, докладніше див «Що проходить повз ф. № 20-ОПП» цього номера).


А от про всі інші об’єкти (зазвичай необоротні), у тому числі й про ті, інформацію про які можна довідатися із звітності (наприклад, про земділянки, що перебувають у власності юросіб або взяті в оренду в органів місцевого самоврядування), вони й хочуть бачити у ф. № 20-ОПП, навіть незважаючи на те, що вона потрапить до декларації з плати за землю.


Дані із ф. № 20-ОПП заносяться до Єдиного банку даних юросіб або Реєстру самозайнятих осіб і потім використовуються фіскалами під час контролю за здійсненням діяльності платників.


Потреби платника податків


Про фіскалів усе зрозуміло. А що ж дає ф. № 20-ОПП платнику податку? На перший погляд, здається, нічого. Але якщо зануритися глибше, то не все так просто. Так, ф. № 20-ОПП потрібна, щоб:


1) суб’єкт господарювання, подавши тільки ф. № 20-ОПП і заповнивши її з певною особливістю (поставивши позначку «+» у гр. 11), міг стати на облік за неосновним своїм місцем обліку. Така функція ф. № 20-ОПП дозволяє поставити об’єкт (наприклад, придбану нерухомість чи землю в іншій місцевості, ніж підконтрольна його податковій) на облік за неосновним місцем обліку, подавши тільки ф. № 20-ОПП без подання заяви за ф. № 17-ОПП (п. 7.2 розд. VII Порядку № 1588);


2) не було проблем з РРО, а саме, щоб суб’єкт зміг зареєструвати РРО чи ПРРО на свою господарську одиницю чи пересувний об’єкт (автівку тощо). Річ у тому, що у заяві на реєстрацію РРО (ф. № 1-РРО) чи ПРРО (ф. № 1-ПРРО) обов’язково слід зазначати ідентифікатор об’єкта, на який реєструють РРО чи ПРРО. І беруть його саме із гр. 5 ф. № 20-ОПП. Отже,


без подання ф. № 20-ОПП зареєструвати РРО чи ПРРО на вашу торговельну точку не вдасться


Так говорять і фіскали (БЗ 109.06 та 109.24 БЗ);


3) без проблем платник акцизного податку міг зареєструвати акцизні склади. Так, якщо не подати щодо акцизного складу ф. № 20-ОПП, то його не зареєструють у СЕАРП. Фіскали під час реєстрації акцизних складів звіряють інформації із заявки на реєстрацію з інформації про склад у Єдиній базі даних. І якщо там інформації немає (ф. № 20-ОПП не подавалася про склади), то вам відмовлять у реєстрації. Тому розпорядникам акцизного складу слід також подати цю форму (113.04 БЗ);


4) не виникало проблем із реєстрацією ПН/РК. На сьогодні податківці можуть, наприклад, присвоїти платнику ПДВ ризиковий статус тільки через те, що той не подав інформацію про наявну матеріально-технічну базу шляхом направлення ф. № 20-ОПП. Крім того, у платника ПДВ можуть не прийняти Таблицю платника для розблокування ПН/РК тільки через те, що той не подав ф. № 20-ОПП. Деталі — у «Податки & бухоблік», 2020, № 54, с. 12;


5) можна було заповнити заявку на переміщення пального. Нагадаємо, що всі суб’єкти, які не є платниками акцизного податку для переміщення пального, повинні інформувати фіскалів про транспорт, що перевозить пальне шляхом подання заявки за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 08.05.2019 р. № 188. Така заявка подається перед переміщенням пального (для включення бензовоза до Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне) і після закінчення операції (для виключення). Щоб заповнити цю заявку, слід було подати ф. № 20-ОПП про наявність у нього у власності чи у користуванні місця розвантаження пального і присвоїти такому об’єкту ідентифікатор.


Як бачимо, випадків доволі багато. Водночас у певних випадках можна все ж обійтися без неї. Так, наприклад, якщо ви не подали ф. № 20-ОПП про ємності, в яких будете зберігати пальне, то це не має вплинути на отримання вами ліцензії на зберігання. Неподання ф. № 20-ОПП не є підставою для відмови у видачі такої ліцензії (113.04 БЗ).


Також не повинно бути проблем із списанням пального на роботу автомобілів, якщо ф. № 20-ОПП з інформацією про такі автівки не подана. Для списання пального на роботу головну роль відіграє сам факт використання пального і первинний документ, який це підтверджує. А той факт, подана ф. № 20-ОПП чи ні, щодо активів, які використовують паливо, на облік самого палива впливати не повинен.


Джерело: Видавничий будинок iFactor

Посадова особа VS депутат: як поєднати представницькі і службові повноваження?

Тема місцевих виборів дуже багатогранна у своїх міфах та вигадуваннях. Зокрема, тематика поєднання службових і депутатських поноважень викликає досить багато запитань. Тому ми вирішили у цій статті розкласти по поличках норми законодавчих актів, які регулюють зазначене питання.


Правове забезпечення: представницькі повноваження


Питання можливості поєднання представницьких та службових повноважень регулюють Виборчий кодекс України від 19.12.2019 № 396-IX1 і Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV2.


1 Виборчий кодекс.


2 Закон № 93.


Відповідно до норм Виборчого кодексу депутатом, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.


Депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обранийгромадянин України, який має судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, кримінального правопорушення проти виборчих прав громадян чи корупційного кримінального правопорушення, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.


Згідно з нормами Закону № 93 депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.


Водночас депутат місцевої ради не може мати іншого представницького мандата. Далі трохи про представницький мандат.


Чинне законодавство України не містить визначення «представницького мандату».


Водночас Конституційний Суд України дійшов висновку3, що термін «представницький мандат» обов’язково пов’язаний з обранням особи, зокрема, народним депутатом України чи депутатом ВР АРК, депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради з наданням їй відповідних повноважень, в тому числі виступати від імені виборців.


3 Рішення щодо офіційного тлумачення положень статей 38, 78 Конституції України, статей 1, 10, 12, частини другої статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) від 6 липня 1999 року № 7-рп/1999.


Згідно з Конституцією України, зазначає Конституційний Суд, представницький мандат мають народні депутати України (ч. 2 ст. 78), Президент України (ч. 4 ст. 103), депутати ВР АРК, а також депутати сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, що прямо зумовлено представницьким характером цих органів (ст. 136, 140, 141).


Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») з представницьким мандатом.


Наявність представницького мандата міського голови зумовлена насамперед його безпосереднім обранням територіальною громадою міста.


Як бачимо, Виборчий кодекс і Закон № 93 містять обмеження щодо поєднання двох представницьких мандатів депутатами і сільськими, селищними, міськими головами.


Увага! Виборчий кодекс передбачає, що особа, обрана депутатом ВР АРК, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, сільським, селищним, міським головою, для її реєстрації зобов’язана подати до територіальної виборчої комісії з відповідних місцевих виборів протягом двадцяти днів з дня офіційного оприлюднення результатів виборів заяву про реєстрацію її депутатом, сільським, селищним, міським головою, а у разі наявності в неї іншого представницького мандата — копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандата, поданої відповідно до Верховної Ради України, Верховної Ради АР Крим або відповідної місцевої ради.


Особа, обрана депутатом Верховної Ради АРК, сільським, селищним, міським головою, також подає документ про звільнення з роботи (посади), припинення діяльності, несумісної з депутатським мандатом депутата Верховної Ради АРК, посадою сільського, селищного, міського голови.


Тепер щодо поєднання представницьких повноважень з деякими посадами та видами діяльності.


Правове забезпечення: службові повноваження


Ці питання регулюють норми Закону № 93Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»4Закону України 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»5Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»6.


4 Закон № 280.


5 Закон № 2493.


6 Закон № 1700.


Закон № 93 щодо несумісності статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності каже таке:


Депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.


З урахуванням цієї норми особи, що працюють на посадах, на які поширюються вимоги щодо обмеження сумісництва, не можуть поєднувати свою службову діяльність з роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апаратах!


Щодо роботи депутатів на постійній основі в раді.


За рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету, може працювати в раді на постійній основі.


Депутат місцевої ради може бути обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради. На цих посадах він буде працювати у відповідній раді на постійній основі і тому не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.


Якщо ми кажемо про роботу депутатів в раді на постійній основі, то нормами, які ми будемо розглядати при обговоренні цього питання, будуть норми Закону № 2493.


Дія Закону № 2493 не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.


Відповідно до цього Закону служба в органах місцевого самоврядування — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.


Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.































Посадами в органах місцевого самоврядування є:



1



виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах



2



виборні посади, на які особи обираються відповідною радою



посади:


голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради;


заступника міського голови — секретаря Київської міської ради;


секретаря сільської, селищної, міської ради;


голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад



3



виборні посади, на які особи затверджуються відповідною радою



посади:


заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради;


керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної,


міської, районної у місті ради;


старости



4



посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України



посади:


керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради;


керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад;


керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування



Тож, як бачимо, депутат відповідної ради може суміщати представницькі повноваження і роботу на посадах в ОМС.


Тепер розглянемо обмеження в рамках суміщення службових повноважень з іншою роботою.


Правове забезпечення: службові & представницькі повноваження


На осіб, зазначених у попередньому розділі, та інших посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону № 1700, законодавства про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 2493.


Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, органами влади АР Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень. Інші обмеження, пов’язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України.


Відповідно до норм Закону № 1700 обмеження щодо сумісництва та суміщення полягають у тому, що посадовим особам забороняється:


1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;


2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (наглядовій раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.


Визначення поняття суміщення професій (посад) можна знайти у ст. 105 Кодексу законів про працю України.


Під поняттям суміщення розуміють виконання на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації разом з основною роботою, яка обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.


Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.


Тепер давайте розглянемо законодавчі обмеження за посадами:
































Виборні посади та обмеження



1



Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі



Сільський, селищний, міський голова не може


бути депутатом будь-якої ради,


суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах,


займатися іншою оплачуваною (крім викладацької,


наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту)


або підприємницькою діяльністю



2



Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради і працює в раді



Голова ради не може


мати інший представницький мандат,


суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту)


або підприємницькою діяльністю,


входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків,


коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (наглядовій раді), ревізійній комісії господарської організації)



3



Заступник голови районної, районної у місті (у разі її створення) ради, перший заступник, заступник голови обласної ради обираються відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради



На ці посади поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для голови ради



4



Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради


за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови



Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність


з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах,


займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту)


або підприємницькою діяльністю



Як бачимо, в зазначених нормах є два основних обмеження для осіб, що мають представницький мандат і працюють у відповідній раді на постійній основі, щодо:


— наявності іншого представницького мандата;


— суміщення службової діяльності.


Ще один момент, на якому слід зупинитися, — робота депутатів на посадах, що входять до складу виконавчого комітету відповідної ради.


Відповідно до норм Закону № 280 виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно:


— сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради — голови відповідної ради;


— заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради;


— секретаря відповідної ради;


— керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету;


— старости (працює у виконкомі на постійній основі; затверджується на посаду сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови);


— керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради;


— інших осіб.


На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.


Зауважуємо, що саме вимоги щодо обмеження сумісності діяльності з іншою роботою (див. табл. на с. 70-71).


Але для осіб, що входять до складу виконкому, є ще одне обмеження, встановлене нормами Закону № 280.


До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.


Тож з урахуванням цього обмеження перш за все голові відповідної ради слід бути уважним при здійсненні кадрової політики і представництві інтересів у раді.


Якщо, наприклад, кандидатура старости буде запропонована головою і затверджена з числа депутатів відповідної ради, то депутатські повноваження такій особі потрібно буде скласти достроково; якщо ж староста, затверджений радою за новими нормами, буде обраний депутатом, то повноваження старости мають бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.


Фактично те ж саме стосується осіб, які обіймають чи будуть обіймати посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, що мають увійти (чи входять) до складу виконкому.


Що ж у підсумку?


Посадовим особам місцевого самоврядування жодним нормативним документом не заборонено бути депутатами.


На депутатів і сільських, селищних, міських голів поширюється обмеження щодо наявності двох представницьких мандатів.


Сільським, селищним, міським головам і депутатам, які стали посадовими особами, заборонено суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.


Посадові особи, які стали депутатами, або депутати, які стали посадовими особами, не зможуть увійти до складу виконавчого комітету ради (крім секретаря).


Джерело: Видавничий будинок iFactor


 

Конфлікт інтересів: урегулювання

В умовах реформування системи державної служби в Україні особливе значення має дотримання стандартів доброчесності. У цьому контексті питання дотримання вимог антикорупційного законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є ключовим, адже невчасно або неправильно врегульований конфлікт інтересів має наслідком не лише притягнення особи до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, а й може створити передумови для вчинення корупційних злочинів. У зв’язку з цим до порядку врегулювання конфлікту інтересів слід ставитися вкрай відповідально. Отже, розглянемо алгоритм дій державного службовця у разі виникнення у нього потенційного або реального конфлікту інтересів.


ДОКУМЕНТИ СТАТТІ


Закон України «Про запобігання корупції», Закон — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.


Насамперед Закон України «Про запобігання корупції» зобов’язує вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.


На практиці це означає, що ні сама особа, ні її керівник не можуть створювати ситуації, які призводять до виникнення конфлікту інтересів, навіть при умові одночасного вжиття заходів врегулювання такого конфлікту інтересів.


Наприклад, заборонено визначати особу відповідальною за розгляд скарги на її ж дії навіть за умови одночасного врегулювання конфлікту інтересів, зумовленого таким розглядом.


У разі ж якщо конфлікт інтересів виник не з волі особи, вона насамперед зобов’язана не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналася про такий конфлікт інтересів, повідомити свого безпосереднього керівника, а якщо особа перебуває на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі — Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.


При цьому важливо розуміти, що момент, коли особа дізналася про наявність у неї конфлікту інтересів, має бути зумовлений об’єктивними обставинами, а не власною правосвідомістю особи.


Тобто позиція, що особа не повідомила вчасно про конфлікт інтересів у зв’язку з тим, що вона невірно розуміла норми законодавства та ситуацію, не може вважатися об’єктивною причиною порушення строку повідомлення про конфлікт інтересів або взагалі неповідомлення.


Здійснення особою повідомлення про наявність у неї конфлікту інтересів не звільняє її від обов’язку не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах конфлікту інтересів до прийняття рішення про його врегулювання.


Варто зазначити, що хоча Закон і встановлює обов’язок особи повідомляти про конфлікт інтересів свого безпосереднього керівника, не завжди безпосередній керівник особи має необхідні повноваження для прийняття рішення про врегулювання конфлікту інтересів (наприклад, керівник відділу не уповноважений прийняти рішення про переведення або звільнення особи, видати наказ про здійснення повноважень під зовнішнім контролем тощо).


У зв’язку з цим рекомендується повідомлення про конфлікт інтересів подавати не лише безпосередньому керівнику, а й керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, який відповідно до ч. 3, 4 ст. 28 Закону зобов’язаний прийняти рішення про врегулювання конфлікту інтересів.


Наприклад, головний спеціаліст відділу центрального органу виконавчої влади зобов’язаний повідомити про конфлікт інтересів керівника відділу. Разом з тим, якщо конфлікт інтересів не може бути врегульований керівником відділу, то відповідне повідомлення слід подати і керівнику органу.


У разі ж якщо конфлікт інтересів виник у особи під час реалізації повноважень у колегіальному органі (наприклад, конкурсна комісія, дисциплінарна комісія, тендерний комітет тощо), то повідомляти слід такий колегіальний орган та утриматися від прийняття рішення у складі колегіального органу.


Закон не визначає форму повідомлення про конфлікт інтересів. Проте рекомендується робити таке повідомлення в письмовій формі, адже це є документальним підтвердженням того, що особа вчасно повідомила про конфлікт інтересів.


Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, відповідно до ч. 3 ст. 28 Законупротягом 2 робочих днів після отримання такого повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про врегулювання конфлікту інтересів та повідомити відповідну особу.


Стаття 29 Закону передбачає види заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, які можуть бути вжиті керівником, кожен з яких має свою специфіку, адже може обиратися залежно від певних умов, зокрема, залежно:
























— від характеру конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий)



— від суб’єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації)



— наявності (відсутності) альтернативних заходів врегулювання



— наявності (відсутності) згоди особи на застосування заходу (якщо, наприклад, йдеться про переведення на іншу посаду)



— наявності (відсутності) можливості залучення до прийняття відповідного рішення або вчинення відповідних дій іншого працівника відповідного органу, підприємства, установи, організації (якщо розглядається такий спосіб врегулювання конфлікту інтересів, як усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів)



— наявності (відсутності) можливості продовжувати належне виконання особою службових завдань у разі такого перегляду та можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника (якщо розглядається такий спосіб врегулювання конфлікту інтересів, як перегляд обсягу службових повноважень особи)



При цьому з огляду на обмежений строк, протягом якого керівник має прийняти рішення про врегулювання конфлікту інтересів та повідомити про прийняте рішення підлеглого, невірними є ситуації, за яких після отримання повідомлення про конфлікт інтересів керівник звертається до Національного агентства з питань запобігання корупції за роз’ясненням щодо наявності в описаній у повідомленні ситуації конфлікту інтересів у підлеглого або за роз’ясненням, який захід врегулювання конфлікту інтересів слід обрати.


Хоча Національне агентство з питань запобігання корупції і надає роз’яснення та консультаційну допомогу з питань застосування актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, воно не обізнане в усіх деталях ситуації, яка склалась (наприклад, чи є в органі інша особа, яка може виконати завдання, чи є підстави для переведення, звільнення тощо), а тому не надасть конкретне роз’яснення. Крім того, підтвердження про відсутність конфлікту інтересів може бути надано лише особі, у якої виникли сумніви щодо наявності саме в неї конфлікту інтересів.


Тому, враховуючи складність та відповідальність процесу врегулювання конфлікту інтересів, особі, яка приймає рішення про врегулювання конфлікту інтересів, слід користуватися методичними рекомендаціями Національного агентства з питань запобігання корупції, а також допомогою уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції, які зобов’язані надавати консультації з таких питань, методичну допомогу, допомагати керівнику обрати оптимальний спосіб врегулювання конфлікту інтересів в конкретній ситуації.


Також варто зауважити, що помилковою є практика, коли керівник особи, у якої виник конфлікт інтересів, після отримання повідомлення про конфлікт інтересів дає вказівку такій особі протягом певного терміну вжити заходів щодо самостійного його врегулювання і прозвітувати.


Найчастіше така помилка трапляється у ситуації, коли конфлікт інтересів зумовлений спільною роботою близьких осіб і керівник всупереч імперативним вимогам закону прийняти рішення про врегулювання конфлікту інтересів дає можливість особам визначатися, хто з них самостійно звільниться або переведеться на іншу посаду.


Керівник не може давати доручення особі самостійно врегулювати конфлікт інтересів у себе, адже саме на нього покладається обов’язок прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів в один із способів, передбачених законом.


Хоча ч. 2 ст. 29 Закону надає особі можливість самостійно врегулювати конфлікт інтересів, але, по-перше, це право особи, а не обов’язок, а по-друге, у неї є лише один спосіб самостійного врегулювання конфлікту інтересів — позбутися приватного інтересу.


Законом не встановлено строку для самостійного врегулювання конфлікту інтересів особою (позбавлення приватного інтересу). Проте вжиття заходів щодо позбавлення приватного інтересу не позбавляє особу обов’язку вжити заходів, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону, а саме — повідомити про конфлікт інтересів та не вчиняти дій і не приймати рішень в умовах конфлікту інтересів.


Отже, розглянемо детально кожен із заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів та найтиповіші помилки, яких припускаються керівники при вирішенні питання щодо врегулювання конфлікту інтересів у підлеглого.



  1. Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті (ст. 30 Закону)здійснюється:


— при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів;


— якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру;


— за рішенням керівника відповідного органу, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа;


— за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій іншим працівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.


Застосування цього заходу (як і усіх інших), виходячи зі змісту положень Закону, можливе лише за наявності сукупності всіх перелічених в ньому умов.


На практиці рішення про застосування цього заходу врегулювання конфлікту інтересів може прийматися не обов’язково у формі наказу (додаток 1), а й оформлюватися, наприклад, резолюцією щодо зміни виконавця певного документа, у зв’язку з розглядом якого виник конфлікт інтересів.



  1. Обмеження доступу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи до певної інформації (ст. 31 Закону)здійснюється:


— при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, пов’язаного із таким доступом;


— якщо конфлікт інтересів має постійний характер;


— за рішенням керівника органу, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа;


— за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження;


— за можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації.


Такий захід врегулювання конфлікту інтересів доцільно застосовувати, наприклад, у ситуації, коли особа є членом тендерного комітету, а учасником тендерів є юридична особа, засновником або керівником якої є близька до такої особи особа.


На практиці рішення про застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів може бути оформлено наказом про внесення змін до складу тендерного комітету.



  1. Перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи (стаття 32 Закону)здійснюється:


— при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів;


— якщо конфлікт інтересів має постійний характер, пов’язаний з конкретним повноваженням особи;


— за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа;


— за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.


Зазначений захід врегулювання конфлікту інтересів є альтернативою попередньому.


Разом з тим слід враховувати, що обидва ці заходи не можуть застосовуватися до осіб, які займають керівні посади, адже звуження обсягу повноважень керівника не допускається.


На практиці перегляд обсягу службових повноважень оформлюється змінами до посадової інструкції особи.



  1. Службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особою під зовнішнім контролем (стаття 33 Закону):


— при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів;


— якщо конфлікт інтересів має постійний або тимчасовий характер;


— за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа;


— якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті або обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим;


— якщо відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.


Цей захід врегулювання конфлікту інтересів вимагає від керівника не просто визначитись із можливістю його здійснення, а й встановлює обов’язок чітко визначити форму зовнішнього контролю та суб’єкта, що на практиці означає необхідність ретельного відбору працівника, який його здійснюватиме.


Таким працівником не може бути той, хто перебуває у підпорядкуванні особи, конфлікт інтересів якої врегульовується, а також стосовно якої останній може приймати рішення розпорядчого характеру. Інакше у працівника, який здійснюватиме зовнішній контроль, у самого може виникнути конфлікт інтересів по відношенню до свого керівника.


Також не слід покладати здійснення зовнішнього контролю на уповноваженого з питань запобігання корупції в органі, оскільки на нього Законом покладається здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, в тому числі і вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.


У такому випадку виникне ситуація, за якої в уповноваженого з питань запобігання корупції може виникнути конфлікт інтересів, зумовлений одночасно необхідністю здійснювати зовнішній контроль та контролювати себе при здійсненні таких заходів.



  1. Переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи на іншу посаду (ст. 34 Закону)здійснюється:


— при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів;


— за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації;


— якщо конфлікт інтересів має постійний характер;


— якщо не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу;


— за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи;


— за наявності згоди на переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.



  1. Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи із займаної посади (ст. 34 Закону)у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється:


— при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів;


— якщо конфлікт інтересів має постійний характер;


— не може бути врегульований в будь-який інший спосіб, в тому числі через відсутність згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.


Найпоширенішою помилкою, якої припускаються керівники при прийнятті рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів у способи, передбачені ст. 34 Закону, є застосування таких заходів, як переведення на іншу посаду або звільнення не до тієї особи, у якої наявний конфлікт інтересів, а до особи, у зв’язку зі спільною роботою з якою у її керівника виник конфлікт інтересів.


Хоча, на перший погляд, це виглядає дієвим способом усунення конфлікту інтересів, проте в такому випадку не враховуються вимоги Закону, який передбачає можливість застосування заходів врегулювання конфлікту інтересів виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів.


Головне — пам’ятати, що будь-який конфлікт інтересів виліковний, і не обов’язково роботи оперативне втручання.


Розуміння змісту законодавчого обмеження щодо запобігання конфлікту інтересів та ефективне використання способів його врегулювання дозволяють убезпечити себе від негативних наслідків, як то дисциплінарна відповідальність чи адміністративний протокол.




Джерело: Видавничий будинок iFactor


 


 


 


 

« Початок Попереднє 1 2 3 4 5 Наступне Кінець »

Префект

Децентралізація

Навіщо змінювати Конституцію у частині децентралізації