Авторизація

Новини

За результатами проведеного засідання круглого столу з обговорення проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель (реєстр. № 4355 від 31.03.2016), який відбувся 5 травня 2016 року  та опрацювання цього законопроекту, експертами Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку вироблено наступний висновок.

Перш за все вітається законодавча ініціатива великого колективу авторів проекту - народних депутатів України  стосовно врегулювання питання розширення прав органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами, а також прагнення реалізувати перспективи щодо зменшення зловживань, пов’язаних з наданням земель державної та комунальної власності фізичним та юридичним особам у власність або користування.

Звертаємо увагу, що, на наше переконання, повністю усунути зловживання у сфері земельних відносин, поки земля буде безоплатно передаватися у приватну власність, неможливо. Безоплатна передача земель завжди перетворюється на джерело корупції незалежно від того, хто є суб’єктом прийняття відповідних рішень, наприклад, територіальний орган Держгеокадастру України, місцева державна адміністраціячи орган місцевого самоврядування. Запропонований законопроект, на жаль, не вирішує зазначеної проблеми.

Пропозицію авторів проекту щодо визначення сфери юрисдикції органів місцевого самоврядування шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж території територіальної громади вважаємо недоцільною з наступних мотивів.

Земля в системі публічного права є об’єктом управління органів публічної влади, метою якого є досягнення найкращого соціально-економічного ефекту. В прикладному значенні це означає, що органи влади зацікавлені в користувачах земель – суб’єктах господарювання, які сплачують орендну плату або земельний податок. Слід зазначити, що в певній мірі на кінцеві соціально-економічні досягнення впливає і кількість об’єктів публічної власності, щодо яких витрачаються кошти з бюджету. В цьому відношенні встановлення меж юрисдикції органу місцевого самоврядування шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж території територіальної громадиє дорогим та надлишковим. На нашу думку, для визначення території юрисдикції органу місцевого самоврядування достатньо затвердження мапи (схеми) території відповідної територіальної громади з визначеними кадастровими номерами наявних власників (користувачів) земельних ділянок по периметру.

Разом із цим підтримуємо пропозиції та зауваження Науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України стосовно передачі повноважень з розпорядження землями державної власності органам місцевого самоврядування шляхом внесення відповідних змін до Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Маємо наголосити, що концентрація за органами місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землею, вирішення питань щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, здійснення контролю за використанням земель є достатньо проблематичною, оскільки може призвести до проявів корупції у цій сфері з боку уповноважених органів.

Також маємо зазначити, що повністю поділяємо позицію Науково-експертного управління та не підтримуємо положення законопроекту щодо вилучення із системи державного контролю у відповідній сфері повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (проектом пропонується вилучити статті 14-2 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 17-1 Закону України «Про охорону земель»), оскільки у законодавстві утворюється прогалина, адже проектом не передбачено передання вилучених функцій державного контролю, зокрема за: консервацією деградованих і малопродуктивних земель; виконанням екологічних вимог при наданні у власність і користування, земельних ділянок; додержанням екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержанням вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, токсичних, радіоактивних речовин тощо, – що, безперечно, негативно позначиться на довкіллі у цілому.

Також маємо наголосити, що доцільно відмовитися від хибної практики у законотворчій роботі, що, на жаль, розпочалася у 2011-2012 роках, коли ті чи інші повноваження передавалися від територіальних органів центральних органів виконавчої влади у певній галузі суспільних відносин до їх центральних органів виконавчої влади. Така практика централізації повноважень лише ускладнювала вирішення відповідно до закону питань фізичними та юридичними особами, які успішно вирішувалися на місцях. Цього ж недоліку не вдалося уникнути і авторам законопроекту. Пропонуємо, нарешті, повернутися до перевіреної часом практики вирішення більшості питань на місцевому рівні як територіальними органами центральних органів виконавчої влади (у випадках, визначених законом), так й органами місцевого самоврядування.

Щодо здійснення органами місцевого самоврядування державного контролю за використанням та охороною земель та збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері земельних відносин, то такий контроль доцільний у певних сферах землекористування, однак, має бути самоврядним, а не державним, як то передбачається у законопроекті, що не зменшує його регулюючої ролі, тому пропонуємо надати органам місцевого самоврядування, на які покладається здійснення такого контролю, відповідні владні повноваження (складення протоколів про правопорушення, накладання штрафів, застосування засобів примусу та здійснення судового захисту тощо). У цьому ж контексті положення законопроекту, відповідно до яких виконавчі органи сільських, селищних та міських рад набувають повноважень щодо здійснення державного контролю у даній сфері «у разі прийняття відповідною радою такого рішення, виходячи з можливостей та потреб відповідних територій», не може вважатись прийнятним, оскільки вирішення таких питань не повинно залежати від «можливостей та потреб відповідних територій», а повинно мати імперативний характер на території усієї України. 

На нашу думку, є недопустимим надання органам місцевого самоврядування права розпоряджатись землями без затвердженої необхідної  містобудівної документації, яка охоплює всю територію юрисдикції територіальної громади. Таку ж містобудівну документацію повинно бути розроблено і для об’єднаних, відповідно до Перспективного плану формування територіальних громад, які мають просторову природу території на відміну від території населеного пункту. Таким чином, для надання органам місцевого самоврядування базового рівня права управління землею,спочатку повинно бути визначено правовий статус земель на всій території юрисдикції ради об’єднаної територіальної громади. Тобто необхідна схема планування території громади.

Слід зазначити, що документ «детальний план території» не може замінити схему планування території, оскільки носить локальний характер і повинен спиратись на базовий документ, яким і повинна стати вищевказана схема планування території громади.

Також потрібно визначити, що вказана схема території громади може стосуватись тільки об’єднаних відповідно до Перспективного плану формування територіальних громад області, оскільки саме вони можуть розглядатись спроможними забезпечити на закріпленій за нею території здійснення, визначених даним законопроектом,  усіх повноважень, віднесених до органів місцевого самоврядування. Варто зауважити, що таким планувальним документом щодо міст обласного значення є Генеральний план міста.

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади спрямована на стимулювання й розвиток саме об’єднаних територіальних громад. Адже саме об’єднана територіальна громада, відповідно до Перспективного плану формування територіальних громад області, із стратегією розвитку та планувальними документам, спроможна забезпечити  ефективне управляння власною територією.

З метою забезпечення дотримання органами місцевого самоврядування  у сфері управління земельними ресурсами містобудівної документації  пропонуємо контроль щодо цього покласти на відповідний державний орган.

Принагідно потрібно відзначити, що виготовлення плану території громади не потребує значних коштів, а наявність  такого документу відкриває можливість для здійснення інвестиційної діяльності. Кошти на його виготовлення доцільно передбачити за рахунок субвенції об’єднаним територіальним громадам на підтримку добровільного об’єднання.

Не погоджуємо й запропоновані даним законопроектом зміни до частини 2  статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», згідно з якими пропонується відповідне рішення про викуп  земельних  ділянок приймати на підставі «затверджених в установленому порядку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою», а не генеральних планів населених  пунктів  та  іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об'єктів, що передбачено чинним законодавством України.

Переконані, що планувальні документи мають бути вирішальними для здійснення повноважень із управління землями, адже це дозволить забезпечити комплексний розвиток територій, ефективне управління земельними ресурсами шляхом розбудови інфраструктури та залучення інвестицій, що сприятиме покращенню якості життя територіальних громад.Натомість, відсутність планувальної документації унеможливить реалізацію стратегічних планів  регіонального розвитку.

Вважаємо, що ухвалення законопроекту без урахування  висловлених пропозицій призведе до потрапляння у приватну власність державних земель, що унеможливить залучення інвестицій на розбудову відповідної інфраструктури територій через відсутність вільних земельних ділянок.

Зважаючи на усе зазначене вище, пропонуємо даний законопроект доопрацювати з урахуванням запропонованих вище зауважень та  прискорити розгляд Верховною Радою України  доопрацьованого до другого читання проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель», реєстр. № 4355 від 31.03.2016.

Відповідний лист УАРОР надіслано Голові Верховної Ради України.

Префект

Децентралізація

Навіщо змінювати Конституцію у частині децентралізації